Зяючі висоти космічних досліджень

Олег Федоров 24 лютого, 00:00
123
Схема майбутньої місії "Іоносат-Мікро"

Читайте також

 …Ми полетимо… мандрувати.

 

— Ви полетите з даху на горище!

 

М. Носов. Пригоди Незнайка і його товаришів

 

 

 

Космічна тематика в нашій країні нині далеко не в центрі уваги. 

Точніше, події на закордонних космодромах та проекти Ілона Маска викликають значно більший інтерес, ніж справи домашні. Тим часом ситуація у вітчизняній космічній галузі стосується не тільки фахівців, а й широкого кола людей, для яких теза про космічну державу та "локомотив інноваційного розвитку" — аж ніяк не предмет політичної демагогії.

У низці різного роду "точок неповернення", провалів і розчарувань факт повного припинення фінансування наукового космосу в 2017 р. — не найбільш вражаючий. Різних приводів для політиків волати про "зраду" і "країна гине" в нас достатньо. Втім, є підстави вважати, що ця подія варта суспільної уваги.

Але спочатку — стисло й спрощено — про ситуацію в державному управлінні вітчизняним космосом: її без особливої натяжки можна оцінити як системну кризу. Третій рік поспіль начальників у космічному агентстві міняють із суворою періодичністю, без жодного позитивного ефекту. Досі не вирішене питання з керівником головного підприємства нашої космічної індустрії — ДКБ "Південне". Остаточно зависла підготовка Загальнодержавної космічної програми на наступні п'ять років, — міністерства не погодили Концепцію програми, розроблену Державним космічним агентством України (ДКАУ). Тобто на найближчі роки може не бути навіть формальних підстав для державного фінансування космосу. Тим часом кількість уже затверджених концепцій і стратегій різного калібру, поряд із діючою програмою, розроблено чимало, і є ще урядове доручення розробити чергову — середньострокову.

 

Ситуація склалася така: верхам незрозуміло, хто і як виходитиме з нинішнього становища, і тому вирішено бюджетне фінансування припинити. Точніше, нинішнього року на космічну програму передбачено символічну суму (29 млн грн), а ДКАУ заморожує всі поточні й перспективні наукові проекти. Може, це і є втілення державної мудрості — не час у нинішніх умовах фінансувати наукові розвідки. Тим більше що компетентні органи досі ще розбираються з невдачами великих проектів, бразильського космодрому та супутника зв'язку. Ось розберуться й вирішать, чого саме ми потребуємо і скільки слід витрачати бюджетних грошей на космос. 

 

Помилковість такої політики очевидна, проблеми не вирішаться самі собою, а зроблене сьогодні може й не дожити до завтра. Тим часом здатність завтра забезпечити власну безпеку і модернізацію країни дуже залежить від сьогоднішніх напрацювань. 

 

Нижче йтиметься про деякі проекти, спрямовані на земне застосування космосу. Тобто не про каравани ракет, а про використання космічної інформації для конкретних потреб країни. На наш погляд, будь-яка розмова про перспективи має починатися з життєво важливих завдань, що їх космічна техніка забезпечить у недалекому майбутньому. І тоді стане зрозуміліше, які космічні програми можна вважати оптимальними. 

123
Олег Федоров

Непідкорені висоти

Висота №1.Космічні спостереження останніх років із засобу, що лише доповнював традиційні наземні методи, перетворилися на ключову ланку сучасних систем забезпечення безпеки та управління ресурсами. Європейські країни розгортають Глобальну систему моніторингу в інтересах збереження довкілля і забезпечення безпеки — GMES (нинішня назва — COPERNICUS). Вона використовує нове покоління супутників серії SENTINEL і водночас принципово змінює підхід до роботи з даними спостережень. Величезні зусилля витрачено на підвищення ефективності за рахунок застосування нових інформаційних технологій, моделювання та спільного використання даних різної природи. Ця програма позначила новий етап космічного моніторингу, коли в центрі уваги — не потік даних (значна частина їх буде безкоштовною), а сервіси, надавані кінцевим користувачам. 

Ініціатива ЄС і ЄКА стимулювала створення на глобальному рівні так званої "системи систем" спостереження за Землею (GEOSS). Міжурядова група GEO, до якої входять понад 100 країн і 50 міжнародних організацій, затвердила у 2015 р. черговий десятилітній план розвитку GEOSS, що задає новий тренд у міжнародній співпраці, а саме — погоджене вирішення національних і глобальних завдань.

Україна має добрі шанси скористатися перевагами європейської кооперації, вирішуючи при цьому власні завдання. Сподіваємося запропонувати наші супутникові дані у найближчій перспективі, але вже тепер методи їх обробки та інформаційні сервіси використовуються у конкретних проектах. Українські фахівці включені в європейський консорціум, що вирішує завдання продовольчої безпеки, моніторинг водних та енергетичних ресурсів. Із цією метою в рамках програми "Горизонт-2020" реалізується п'ятирічний проект Era-planet, який об'єднує 40 організацій із різних європейських країн. Ідея проекту — консолідований внесок у світову "систему систем" європейської дослідницької спільноти. Враховуючи результати в галузі космічного моніторингу аграрних ресурсів, отримані групою вчених Інституту космічних досліджень у попередні роки, нашій країні надано ділянку роботи й виділено фінансування (порядку 400 тис. євро). За умовами проекту, фінансування з Європи надається учасникові, коли його країна виділить свою частку (2/3 вартості). І тут починається найсумніше. 

Ні, річ навіть не в тому, що Україна не змогла профінансувати свою частину. Відповідний проект був передбачений у космічній програмі, як і в плані робіт ДКАУ на 2016 р. (це результат попередніх домовленостей консорціуму і української сторони). Більше того, урядом цей план був профінансований у повному обсязі. Але на певному етапі група товаришів (тендерний комітет ДКАУ) вирішила провести тендерну процедуру з цього проекту. Як здогадався бувалий читач, тендер виграла не кооперація з 4 академічних інститутів та 2 провідних університетів, а фірма з 6 осіб, яка до проекту непричетна. Запитання, чому, всупереч законодавству, оголошувався тендер, як фірма відзвітувала про результати невиконаної роботи, — це окрема тема. Учасники проекту зараз намагаються переконати європейських партнерів у незмінності нашого вибору й паралельно знайти управлінців, які цей вибір матеріалізують. 

Висота №2. Президент Трамп найближчим часом розповість про пріоритети США в космосі. Ризикнемо припустити, що принаймні в одному пункті його бачення не суперечитиме концепції попередника. А президент Б. Обама у жовтні 2016 р. у спеціальному посланні проголосив пріоритетність для США вивчення космічної погоди, як одного з критичних чинників, що визначають безпеку нашого існування на планеті Земля. ЄКА з 2009 р. реалізує Програму забезпечення поінформованості про обстановку в космосі (Space Situational Awarness, SSA), де космічна погода — один із пріоритетів. В Україні цим напрямом займається одна з визнаних у світі наукових шкіл. Саме тому першим науковим космічним проектом, який має відбутися найближчим часом, став "Іоносат-Мікро", присвячений іоносферним проявам космічної погоди. Експеримент готується на борту науково-технологічного супутника "Мікросат", запуск якого заплановано на 2018 р.

123
Космічний апарат Мікросат (проект «Іоносат-Мікро»)

Цей проект унікальний для нашої країни, оскільки вперше організована команда вітчизняних учених та інженерів, які розробили власну програму, виготовили польотну й наземну апаратуру і довели здатність реалізувати науково-прикладне завдання на міжнародному рівні. Крім фахівців із Харкова, Львова, Києва та Дніпра, в експерименті беруть участь космічні центри Польщі та Болгарії, а спеціальна команда готує широку освітню програму. Блискучу роботу провели інженери ДКБ "Південне", що виготовили спеціальне обладнання для плазмових вимірів у космосі. Цей проект має стати складовою частиною широкої міжнародної програми наземної і космічної діагностики близького космосу, а молоді ентузіасти готують наступний його етап — створення кластера електромагнітних малих супутників.

Оптимістичні очікування і творча робота (проект готовий на 80%) остуджені змістом плану фінансування робіт з космічної програми на 2017 р., до якого начебто входить цей проект, але… з бюджетом відсотків на 30 від мінімально необхідного. З цього моменту ми стаємо свідками прояву однієї з особливостей вітчизняного космоплавання — повної відсутності зв'язку між планами робіт та їх фінансуванням. І як наслідок — реалізації наукового проекту без запланованих приладів та центру обробки інформації. 

Висота №3.Амбіційним завданням світової наукової спільноти вважається дослідження антропогенного забруднення нашої атмосфери та з'ясування тенденцій глобального й регіональних кліматичних змін. Космічний моніторинг стратосферного і тропосферного аерозолю — один із трендів міжнародних зусиль.

Багато років українські вчені розвивали методи поляриметричних вимірювань, які стали точним й інформативним інструментом дистанційного зондування аерозолів. Уперше ці методи мала реалізувати місія GLORY, підготовлена НАСА. Один із її керівників — М. Міщенко, що нині працює в Годдардівському інституті космічних досліджень НАСА, — представник школи Головної астрономічної обсерваторії НАНУ. Сталося так, що запуск цієї місії виявився невдалим, і тоді група українських та американських учених запропонувала реалізувати нову версію цього проекту. 

Ідея такої місії, опублікована в колективній монографії, отримала в 2010 р. приз Міжнародної академії астронавтики, а команда вчених повірила, що унікальний космічний проект вдасться реалізувати. Кілька років Академія наук підтримувала підготовчі роботи, а з 2016 р. планувалося повномасштабне розгортання робіт разом із нашою промисловістю. Як і раніше (див. висоту №1), фінансування було передбачене, але технології перенесення паперів між кабінетами космічного агентства виявилися недостатньо досконалими, і гроші повернулися до бюджету. Оптимізм вселяє настрій команди з ДКБ "Південне", готової розмістити апаратуру на новій платформі, яка розробляється для перспективних місій. 

Куди летимо?

Сумні історії про поточні проекти нашої космічної програми — це всього лише фрагмент того, що заведено називати вітчизняною космічною діяльністю. Із фрагменту не завжди можна судити про ціле, тим більше що найбільші теми (реформування галузі, доля "Морського старту", залишення російського ринку та деякі інші) тут не обговорюються. І все-таки порушена тема — не розмова про деталі. Принаймні не тільки про поганих хлопців, що керують космосом, яких треба замінити на інших — хороших. І не про адміністративну безвихідь (конкурс на посаду голови космічного агентства навіть не оголошений). Річ навіть не в поточному фінансуванні, хоча без бюджетної підтримки важко говорити про реальність космічної програми. 

Ідеться про проблему, яка формально вирішена, а насправді навіть не поставлена, — про державну політику в аерокосмічній галузі. Прийнятих концепцій, стратегій і програм — надміру. Однак ризикну припустити, що найближчим часом нам навряд чи знадобиться діюча стратегія, підготовлена в мирний період і розрахована на роботу до 2032 р. Просто всі діючі документи — переважно перелік робіт галузі, супроводжені правильними гаслами. Тим часом — немає стрижня, основ національної космічної політики, які б закріпили підпорядкованість космічної проблематики загальнонаціональним завданням, погодженість заходів різного рівня та механізми реалізації. Сказане вище — загальноприйнята ідеологічна основа космічної політики будь-якої країни. Зрозуміло, що без зафіксованого загального розуміння мети і завдань переконати уряд у потребі конкретного проекту — справа марна. Навіть за наявності Загальнодержавної космічної програми, що наділена в нас силою закону. Менш зрозуміло, як паралельно вирішувати завдання реформування підприємств, ініціювання нових розробок, залучення молоді та пошук інвесторів. Тобто що вийде, коли вирішити питання боргів "Південмашу" і не профінансувати космічну програму? Або підписати міжнародний договір із Болгарією щодо спільних досліджень у програмі "Іоносат-Мікро" і не передбачити власної наукової апаратури? І, нарешті, мати космічну програму майже як у НАСА — з фінансуванням як у середнього вітчизняного університету?

Сказане — аж ніяк не заклик випустити ще один програмний папір — кращий, ніж попередні. Йдеться про осмисленість дій в одній із наших пріоритетних галузей, про можливість модернізаційного проекту розвитку країни. Як мінімум, на рівні здорового глузду (а правильніше — в результаті системного аналізу) управлінці мусять мати формулювання базових пріоритетів і заходів. По-перше, це проекти й завдання, орієнтовані на виконання загальнонаціональних завдань; по-друге, оцінки необхідних обсягів космічної діяльності в натуральному і вартісному вираженнях, а також мінімально необхідна бюджетна підтримка. По-третє, проекти співпраці з іноземними партнерами. І, нарешті, заходи з модернізації галузі, міжгалузевого співробітництва, законодавче та нормативне забезпечення.

Усі пропоновані заходи становлять розгорнуту відповідь на запитання "навіщо?", "що?" і "як?" Тобто плану створення космічної техніки явно недостатньо. Зацікавлені користувачі мають стати співучасниками програм, а уряд — організатором і координатором. Державна космічна політика визначається відомими її особливостями: космічними технологіями торгують президенти, а підтримка держави — визначальний чинник просування на міжнародних ринках. І ще — важливо пам'ятати, що жодні союзники не допоможуть у розробці космічних та інших високих технологій: це їхня космічна політика.

Занадто велика перерва

Нинішня ситуація в галузі та описані пригоди космічних науково-прикладних проектів викликають тривожні очікування. Ланки управління, відповідальні за космічну діяльність, схоже, влаштували велику перерву між плановими заняттями. Тим часом воєнне протистояння на сході країни та нові виклики у сфері безпеки потребують активних і послідовних дій, у тому числі в космічній сфері. Скажемо більше — необхідна нова модель космічної діяльності країни. 

Після відмови від ядерної зброї ракетно-космічні системи стають найважливішим фактором стримування. Відзначимо й іншу їхню складову — космічні інформаційні системи як основу управлінських рішень. Такі системи в сучасному світі — ключова ланка забезпечення продовольчої, енергетичної, екологічної безпеки, моніторингу ресурсів. Багато наших розробок, а такі є, мають бути актуалізовані для вирішення нових завдань у сфері безпеки. Наведу слова одного вченого під час обговорення нової космічної програми: "Сформулюйте завдання, і кожен із нас — фізиків, матеріалознавців, механіків, математиків — знайде себе". Відносно невеликі космічні проекти, про які йшлося вище, — це приклад плідних ідей, які об'єднали вчених, розробників та споживачів у вирішенні конкретних проблем, у тому числі й подвійного призначення. 

Коли всередині системи — велика перерва, важко очікувати результату і в міжнародній співпраці. Уточнимо, йдеться про спів-працю, тобто про спільне вирішення завдань із партнерами. Успішні проекти дніпровських ракетобудівників за програмами ВЕГА й АНТАРЕС — це поставки продукції замовникові. А спільні проекти з ЄКА і НАСА навіть не обговорюються, хоча документи про асоційоване членство в ЄКА циркулюють між кабінетами. Просто немає предмета обговорення. Між цивілізаційним вибором і його реалізацією виник космічний вакуум.

Ситуація з плануванням та управлінням повчальним чином відбивається у практиці фінансування космічної програми. Це не про те, що грошей у бюджеті мало, це знову про осмисленість. Ніколи за роки незалежності бюджет космічної програми не відповідав вартості замовленої продукції. Тобто у програмі — автомобіль, а в бюджеті — колеса. Ще незле, коли четверо, зазвичай — двоє з половиною. Усі суми в бюджеті породжені міркуваннями прецеденту, тобто прив'язані до фінансування 1993 р. з певними коефіцієнтами. 2016 р. приніс новацію, — кошти виділено наприкінці листопада й оголошено змагання, хто встигне укласти контракти і витратити гроші до
20 грудня. Не всі виявилися переможцями, частину грошей повернули до бюджету, а процес перегонів слугуватиме корисною інформацією для подальших розглядів. Але вершиною слід визнати 2017 р., коли
29 млн грн виділені, очевидно, на осягнення прихованого смислу у вітчизняному бюджетному процесі.

Усі ці гіркі обставини — не окремі прорахунки, зловживання або невдачі. Результати нашої космічної діяльності принциповим чином зав'язані на ефективність державного управління. На жаль, заклик волонтерів у цій сфері не допоможе. А в цьому управлінні настала, за всіма ознаками, велика перерва, коли вчитель або дуже затримується, або взагалі пішов в інших справах. Тим часом у системі відбуваються необоротні процеси, які погано чутні в гуркоті канонади на сході, але чітко відчуваються зсередини. Життєздатність космічної галузі та успіхи на зовнішніх ринках (насамперед ДКБ "Південне") визначаються потенціалом, досягнутим у попередні роки. Можна дискутувати, наскільки вистачить цього потенціалу без державних вкладень у нові розробки. Думаю, що залишилося не надовго.

Є ще один важливий момент, не пов'язаний із економікою, інноваціями та іншою модернізацією. Українська нація має поки що певну кількість людей, які вміють робити ракети, запускати в космос космічні апарати, управляти ними на орбіті й використовувати дані з космосу. Таких націй у світі близько десяти. Інші дуже хочуть у цей клуб, розуміючи, що річ не тільки у високих технологіях і виробах, які захищають від братніх уз. Важко вимірюваним, але від цього не менш цінним продуктом є людський матеріал, що такі технології створює. Це майже як у класика: мати, виховуючи дитину, стає громадянином, не виходячи з дому. У цехах і лабораторіях космічних підприємств активно працюють професіонали, коло інтересів яких простягається від управління реактивним рухом і точності прицілювання — до закономірностей світобудови. Тому космічна діяльність — це не тільки чинник нашої безпеки, а й значною мірою складова національної ідентичності. Від розуміння цих речей до втілення мінімально необхідних заходів потрібно пройти, як виявилося, певну дистанцію. Чи зуміємо ми її пройти?..

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
6 коментарів
  • Tiffin 1 марта, 07:06 Космические планы американцев интересуют потому, что там делаются вещи реальные, и не такие уж неважные для нас. В первую очередь ожидается, что Маск обеспечит доставку астронавтов на МКС и тем самым развяжет США руки от зависимости от пидоросов с их допотопными капсулами, "надёжными, как кувалда" (sic!), оборудованными суперпалочкой с резинкой на конце для дистанционного нажимания кнопок. Важность задачи Маска хоть и опосредована, но несомненна. Что касается нашей косм. деятельности - что же, она такая же, как и всё остальное, жертва ублюдков при власти, проскользнувших туда на невежестве, пужливости и равнодушии пассивной части населения в 2014-м. Это очень хорошо, что у нас, тем не менее, сохранились энтузиасты космоса, но боюсь, что рассчитывать на что-либо, кроме энтузиазма, ещё долго не получится. Тем же, кто хочет хоть как-то продвинуть вопрос, следует его непрерывно будировать. Пишите больше таких материалов, и старайтесь шире их публиковать. Сочувствующие у вас есть и будут. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • passer0808 28 февраля, 13:13 Скорее всего "; академических института и 2 ведущих университета" уже давно не способны ничего произвести кроме подобной писанины, а 6 человек с руками и мозгами взяли и сделали. Вот и душит вечнозеленое животное, не взирая на звания и ранги... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Виталий Кушнир 25 февраля, 15:20 Який там космос... На маршах нац. гідності явліє себе світові наша нац. велич! Вона у криках про "смерть ворогам", "славу нації", смолоскипах, димових шашках у руках малоліток і т.п. А ви кажете, десять космічних націй. Кому то треба...
    eqmlista 26 февраля, 20:00
    Одне одному не заважає.
    Відповісти Цитувати
  • Viktor Poliukh 25 февраля, 10:26 Хто такий олег Федоров? Чому не представився ?
    georgii.lizunov 25 февраля, 11:55
    Це директор Інституту космічних досліджень.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.59
EUR 28.96