Автономія університетів чи ректорський феодалізм?

Єгор Стадний 28 березня 2014, 18:25
фото

Читайте також

Місяць тому новий уряд розпочав свою роботу попередженням, що грошей у скарбниці катастрофічно бракує. У пресі з'явилася інформація про зменшення видатків, які готує Мінфін. Кожне міністерство мало переглянути власні бюджетні програми й запропонувати план економії. Не стало винятком і Міністерство освіти та науки, — новопризначений міністр Сергій Квіт серед іншого отримав пропозицію "усунути необґрунтовані диспропорції у рівнях оплати праці". Йшлося про привілей деяких університетів встановлювати своїм працівникам подвійні оклади.

Проблема дисбалансу зарплатні у вищій школі не надумана, і стосується вона не лише привілейованих вишів, а широкого загалу. Новому керівництву МОН відомо про неї, адже перший заступник міністра Інна Совсун перед своїм призначенням очолювала Центр дослідження суспільства, який у лютому оприлюднив досить цікаві дані про видатки наших національних університетів. Зокрема, йшлося і про розподіл фондів оплати праці. Попри те, що інформація охоплює далеко не всі національні ВНЗ, — чимало їх проігнорували запити на доступ до публічної інформації, — певні висновки зробити можна. Фахівці Центру порівняли зарплатню різних ланок університетських працівників. Як з'ясувалося, у деяких ВНЗ середня зарплатня викладача вдвічі нижча, ніж середній заробіток університетського керівництва. Загалом, викладачі 37 різних національних університетів із Києва, Харкова, Львова, Одеси, Вінниці, Миколаєва, Запоріжжя, Івано-Франківська, Хмельницького та інших міст отримують на 50-163% нижчу зарплатню, ніж їхні ректори, проректори та декани (див. рис.).

Розподіл різноманітних надбавок, доплат і премій між працівниками університетів контролюють ректори, тому такий дисбаланс є результатом саме їхньої політики. Зрозуміло, ректори, проректори й декани отримують вищі зарплати, бо ці люди переважно мають вчені звання професора та ступінь доктора наук, а також солідний стаж, — за все це призначено відповідні надбавки. 

Однак аналіз Центру дослідження суспільства виявив, що найбільша диспропорція простежується в тих університетах, у яких існує специфічна політика розподілу так званої надбавки за складність та напруженість, або ж там, де керівництво просто запроваджує подвійні оклади лише для себе. Надбавка за складність та напруженість може становити 50% від окладу працівника, — дуже часто її призначають лише представникам вищого керівництва ВНЗ, хоча право на цю надбавку мають абсолютно всі викладачі. Що ж до подвійного окладу, то ректори саме національних університетів мають право встановлювати його своїм викладачам — за умови наявності додаткових коштів. Однак, як засвідчило дослідження, часто це право вони повертають лише на себе. Однак трапляється і більш "турботливе" керівництво, яке підвищує оклад для себе вдвічі, а для професорів та викладачів — лише на 60%.

У цій ситуації промовистими є зарплати ректорів деяких національних вишів, що сягають 20 тис. грн і більше (див.рис.).

Попередня влада навіть спробувала якось реагувати на це. За підписом заступника міністра О. Дніпрова, ВНЗ отримали лист, який дозволяв встановлювати надбавки для ректорів та проректорів лише у межах наявних коштів на оплату праці за умови економії фонду заробітної плати та відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, стипендії і комунальних платежів. Не відомо, чи допоміг цей циркуляр викладачам, адже економія фонду заробітної плати виникає внаслідок скорочення ставок та скасування певних заохочувальних виплат, наприклад під приводом дисциплінарного покарання. Іншими словами: хочете премій — заощаджуйте на
своїх викладачах. Відверто кажучи, не найкращий крок до ліквідації дисбалансу оплати праці у вітчизняних вишах. 

Питання привілейованого становища ректорського корпусу виходить далеко за межі дисбалансу заробітків. Той-таки аналіз Центру дослідження суспільства виявив чималі зловживання з боку очільників ВНЗ, наприклад, у питаннях закупівлі транспортних засобів. Деякі університетські гаражі можуть "похвалитися" легковими автівками, придбаними за бюджетні кошти, вартістю майже 700 тис. грн. Зрозуміло, що пересувається в цих авто виключно адміністративно-управлінський персонал. Така розкіш в умовах постійної нестачі коштів нічим не краща за звичайнісіньке розкрадання. 

Усі ці факти свідчать про відсутність ефективної моделі протидії марнотратству. Суспільство звикло до розмов про корупцію та хабарництво, однак мало хто замислюється над тим, як виміряти ефективність і виправданість цілком законних витрат. Тим часом майже всі докорінні реформи у вищій школі рано чи пізно впираються у питання додаткових коштів. Однак, можливо, 6% від усіх державних витрат — це не так уже й мало? Можливо, годиться замислитися не лише над авральною оптимізацією та разовими секвестрами бюджету? Час перейти до напрацювання механізмів, які би мінімізувати цілком законні, але марні витрати грошей платників податків.

Цього тижня у сесійній залі заплановано розгляд нового проекту закону "Про вищу освіту". Проект, який має найбільші шанси, потребує обов'язкових правок, — здається, довкола цього є певний консенсус. Насамперед потрібно забезпечити прозорість витрат в університетах, публікацію он-лайн усіх фінансових документів. Автономія вишів, яку обіцяє новий закон, не повинна перетворитися в автономію ректорів. Розширення повноважень університетів має відбуватися разом із розширенням їх підзвітності та підконтрольності громадам. І академічні спільноти, і громадськість повинні отримати важелі контролю за діяльністю університетського керівництва. Здається, про це говорять на Майдані, чи не так? 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
10 коментарів
  • alexby 30 марта, 20:52 В західних вишах є зворотній звязок студентів до викладачів- погані відгуки- гуд бай робота- мотивує викладачів, можливо слід серед викладачів проводити кілька разів на рік оцінку ефективності роботи адміністрації- анонімно - проте нефективні для своїх викладачів- шукатимуть іншу роботу- і в умови контракту- бо відповідальність перед керівництвом часом "своїм" же, та й студентів долучити до відгуків- в умови контракту як на заході вписати позитивний зворотній звязок- а то формальні профпілки як і на підприємствах і "команди своїх", хоча з зарплатнею 1.3*прибиральника хто там лишиться ефективно серед викладачів працювати,якщо тільки про їжу думатиме... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • solana 30 марта, 18:52 Шановний Do_Cente! Я, здається, роздмухую класову ненависть. Справа не в тому, що в інших вишах працюють за 5-річними контрактами. Адміністрація, вимагає працівників ПОПРОСИТИ, щоб їм погіршили умови договорів. Це ж абсурд! Завтра може статися так, що керіництво вимагатиме преходити з 5-річного договору на 5-місячний. Якщо є така потреба, якщо необхідно контролювати ефективність праці, нехай вирішують цю проблему в інший спосіб.
    Do_Cent 30 марта, 20:33
    Ну, я все понял! У нас тоже 3-й год преподаватели "просят" отправить их на пару недель в отпуск... ректору и главбуху для премии за экономию фонда зарплаты. А выход один: не поддаваться на "просьбы"! Но для этого надо иметь уверенность в своей незаменимости, а с этим, увы, увы... и ах.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lektor 30 марта, 11:59 важлива та болюча тема. У вузах великий розрив з оплати праці, відсутність мотивації та обєктивності. Посадові оклади низькі, виплати за рейтингом у Нац. університеті харчових технологій складають 2-3 відсотки до ставки!!!!!! Чи це стимулює? Навпаки, принижує працівників "подачками" ректорату та деканів, які демагогічно розводять руками і показують нагору та мають інший дохід на порядок. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Do_Cent 29 марта, 21:46 *** За безстроковим договором працюють викладачі, які декілька разів обиралися за конкурсом. *** Это просто интересно, как это у ХНУ были другие порядки! В нашем ВУЗе таких бессрочников нет ни одного, все работают по контрактам максимум на 5 лет, хоть некоторые по конкурсу уже избирались много раз. Пенсионеры пере-заключают контракт ежегодно. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • solana 29 марта, 17:51 nana Нехай адміністрація сама вирішує свої проблеми, а не примушує працівників ПРОСИТИ погіршити їм умови договору, вдаючись до тиску і погроз. П.С. За безстроковим договором працюють викладачі, які декілька разів обиралися за конкурсом. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • nana 29 марта, 16:45 При всій повазі до викладачів ХНУ ім. В.Н. Каразіна, хочу зазначити, що у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара у всіх "звичайних" викладачів строкові трудові договори, і 5-річний термін ще треба "заслужити", якщо не бажаєшь за рік-два виходити на "конкурс", де будуть заявлені специфічні умови... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • solana 29 марта, 15:21 A як це назвати: викладачів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна вимагають підписати заяву про перехід за власним бажанням з безстрокового трудового договору на строковий. Викладачі мусять ПОПРОСИТИ, щоб адміністрація обмежила їхні права! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Do_Cent 29 марта, 12:34 Ну, у ВУЗовского начальства есть еще и другие источники доходов. Но не вдаваясь в это, можно поставить вопрос по-другому. Да, у ректоратов-деканатов работы достаточно много, и ее без какой-то оплаты делать никто не захочет. НО! Давайте зададимся ворос: а какой толк обществу от этой всей работы? А никакого! Потому что 3/4 этой работы, если не больше, это всякая ненужная работа с тупо ненужной бумагой, составление всякого рода бумаг (в значительной части - это ответы на бумаги из министерств и ведомств и отчеты перед ними же), подписани бумаг, составленных на кафедрах и контроль наличия тех самых бумаг на тех же кафедрах. Вся эта бюрократическая машина тупо занята ненужной бумажной работой. Кстати сказать, стоит вспомнить, что во времена СССР у рядового ректора провинциального ВУЗа было 3 проректора: по учебно-воспитательной, по науке и по административно хозяйственной. А теперь сколько одних только проректоров? То же и в деканатах... А пользы от всего этого - никакой. Так что тут надо подходить к вопросу не столько с точки зрения некой "справедливости", а с точки зрения ЭФФЕКТИВНОСТИ. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • doktor 29 марта, 10:06 Панове Квіт та Совсун, дозвольте пригадати, як функціонує університет зараз: ректор і його адміністрація (декани, заступники, адмінапарат, бухгалтерія) отримують вдвічі-втричі більше за просто професорів, докторів наук; твердження, що вони (цитую автора - ректори, проректори й декани отримують вищі зарплати, бо ці люди переважно мають вчені звання професора та ступінь доктора наук, а також солідний стаж) такі-то, не об'єктивне, бо професор, доктор наук також має солідний стаж, але далеко не солідну зарплату. Крім власне зарплати адміністрація виділяє собі премії, кошти на оздоровлення, оплачує відрядження, в т.ч. закордонні. Тому підрахуйте середню зарплату за рік і розрив між адміністрацією та викладачами вийде ще більшим. Зверніть увагу на економію коштів (http://chnu.edu.ua/index.php?page=ua/news&data[5012][id]=3582) в окремих вузах. Зараз керівництво замучила совість і вони вирішили більше 18270 грн.(зарплата доцента за пів-року) не отримувати (крім літніх місяців!!!). Вихід з ситуації за умови автономності - прив'язка до середньої з/п викладачів у виші. Таким чином ректор та іже з ним будуть зацікавлені, щоб кожен викладач отримав більше. А збори трудового колективу назначать своїм менеджерам оплату (подвійна чи потрійна, порівняно з середньою), а за підсумками року - премії. Тоді не буде так, що премія доцента 400-500 грн. а ректора - 50000 гривень; не вийде й так, що викладач, який проводить літні практики і не встигає використати відпустку - просто отримує відпускні, а ректору виплачують компенсацію за напружений графік, хоча він в будь-який місяць року, крім вступної компанії, йде у відпустку; не варто говорити і про хронічну відсутність коштів на відрядження в межах України, коли ректор із супроводом їздить по Європі за кошт університету. І останнє, в умовах автономії головну роль повинні відігравати збори трудового колективу, делегатів на які повинні пропонувати низові ланки: кафедри, лабораторії і т.д., а не призначати декани. Вчені ради сьогодні - це на 80 % та ж адміністрація вишу, тому через вчені ради проводяться рішення вигідні ректору та його свиті. Голова профспліки вишу - той же адміністратор, отримує таку з платню і робить вид стурбованого порушеннями законодавства в університеті. Чи готове МОНУ до змін ? Буде видно вже до літа. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Киев 18 °C
Курс валют
USD 25.10
EUR 28.03