Мертвий сезон

Ці вибори мало що вирішували. Нічого принципово нового вони б не внесли в сесійний зал Рівненської облради. Навіть якби перемогли всі п'ять опозиційних кандидати, конфігурація більшості не змінилася б. Адже виконавча влада контролює добрих п'ять десятків із вісімдесяти повпредів.

Довибори в обласну раду, які відбулися 21 квітня, знадобилися насамперед опозиційним силам, які по свіжих слідах перемоги в цій місцевості на парламентських виборах-2012 бажали зміцнити позиції в облраді. Місцева влада ув'язалася в запеклу боротьбу, доводячи, що вона чогось варта. І завдання не програти - перевиконала. Виконавча влада Рівненщини провела вдалу репетицію перед омріяним всеукраїнським референдумом...

Формальна необхідність проведення довиборів була зумовлена тим, що четверо депутатів облради - мажоритарників: Олег Осуховський (ВО "Свобода"), Микола Кучерук ("Батьківщина"), Микола Сорока та Юрій Благодир ( обидва - Партія регіонів ) - стали народними депутатами. Ще один обласний депутат - генеральний директор Рівненської АЕС Михайло Колісниченко - торік у квітні раптово помер.

Опозиціонери зуміли домовитися і висунули в п'ятьох округах узгоджених кандидатів. Від "Батьківщини" балотувалися троє: два помічники народних депутатів - Роман Денисюк (Гощанський район), Андрій Лендел (Костопільський район) та Микола Захарук (м. Кузнецовськ), Від УДАРу змагався підприємець Анатолій Сидорук (Демидівський район), від ВО "Свобода" - теж помічник народного депутата, керівник фракції партії в міській раді - Олексій Бучинський (м. Рівне).

Інший політичний ваговоз - Партія регіонів - усвідомлювала, що самотужки не переможе опозицію, і висунула кандидатів, узгоджених із Народною партією. На інформаційних плакатах висуванців Партії регіонів не було інформації про їхню партійну підтримку. Інакше це загрожувало їм поразкою: провладні партії та чинна влада не мають на Рівненщині помітної популярності, що довели вибори в мажоритарних округах цієї області в жовтні 2012 р. Комуністи пішли окремою колоною і висунули власних кандидатів у чотирьох округах із п'яти (окрім міста Кузнецовська). Зате на кожному окрузі була присутня зі своїм кандидатом Українська народна партія.

Та ось головна несподіванка довиборів: узгодження кандидатур мало допомогло опозиційному табору. Не стали визначальними й популярні в краю партійні бренди. Чому ж так сталося?

Місцева виконавча влада зробила все, аби тримати населення в обстановці непоінформованості і тим самим знизити активність непередбачуваних виборців. Бракувало інформаційних матеріалів. Чимало людей не відали, що треба когось обирати. А в деяких округах дільничні виборчі комісії, в яких більшість становили висуванці влади, відкрито пригальмовували людей. Яскрава деталь: у місті Костополі частина запрошень на вибори гамузом валялася на поштових скриньках та на вулицях. Зате влада відбирала й мобілізовувала своїх виборців, підкріплюючи цю мобілізацію використанням певного адмінресурсу. Наприклад, у тому ж Костопільському районі кандидат від влади своєю присутністю опосередковано прилучився до проведення безкоштовних медоглядів населення.

Візиткою цих виборів стала надто низька явка виборців. У трьох округах вона коливалася від 15,3% в Кузнецовську - до 36,4% в Гощанському районі. У місті атомників ледь за 1300 голосів "працевлаштованих і з непоганими заробітками на атомній станції" забезпечили перемогу генеральному директорові Рівненської АЕС Павлу Павлишину (висуванець Партії регіонів ). А це лише десята частина виборців округу. То про яку народну підтримку кандидата йдеться? У Костопільському районі досвідчений заступник головного лікаря райлікарні Василь Осадчук (теж підтриманий ПР) поклав у скарбничку не набагато більше - дві з лишком тисячі голосів. А бувалий у працевлаштуванні чоловік, директор обласного центру зайнятості Іван Ткачук (Народна партія) у Гощанському районі здобув 2600 голосів.

У Демидівському районі за мізерної кількості виборців - лише понад 6000 - влада таки домоглася високої явки: майже 60%. Півтори тисячі голосів виявилося достатньо, аби перемогу здобув голова райдержадміністрації Володимир Віннічук (Народна партія), який для досягнення мети старався щосили. Як заявляв у скарзі до облвиборчкому кандидат від УДАРу Анатолій Сидорук, його конкурент активно агітував по селах, використовуючи для цього підлеглих -заступника голови райдержадміністрації, начальників управлінь, що суперечить закону. Та запалу керівника району не зупинив ніхто. Кандидата від УДАРу результати виборів не задовольнили. Коли вже була написана ця стаття, він оскаржив підсумки голосування на двох дільницях і загалом в окрузі у Демидівському районному та Рівненському окружному адміністративних судах відповідно. І наводив при цьому порушення законодавства: у день виборів у двох селах проводилася агітація за кандидата від влади; члени ДВК підробляли підписи і голосували за виборців, які не прийшли на дільниці; частину голосів, відданих за опозиціонера, зарахували конкурентові. Якщо суди постановлять рішення на користь позивача, то це означатиме, що голова райдержадміністрації Володимир Вінічук не переміг.

Однак опозиційні сили у своїй поразці на довиборах в облраду здебільшого винні самі. Їхні висуванці, особливо представники "Батьківщини", в округах були маловідомі. Всі троє програли фігурам влади з помітним відривом - від майже 700 голосів у Гощанському районі - до 422 у Костопільському. У представника УДАРу на цей момент результат трохи кращий - мінус 248 голосів... Обличчя та програми опозиціонерів виявилися далекими від народу. Вони не змогли переконати виборців прийти на виборчі дільниці, щоб показати владі, де раки зимують.

Виняток - місто Рівне. Тут виборців одного округу значно більше, ніж у сільських районах, - понад 90 000. В обласному центрі було неймовірно складно використати адмінресурс. Тутешні виборці більше прихильні до опозиції, та й кандидат упізнаваний - керівник фракції ВО "Свобода" Олексій Бучинський. Хай там як, але "Свобода" зуміла в Рівному активізувати частину своїх виборців. Хоча недавні скандали з місцевими партійцями, виключення їх із лав цієї політичної сили встановили для кандидата-свободівця верхню межу підтримки. За низької явки виборців - 11% - він значно випередив свого конкурента - заступника начальника обласного управління освіти Петра Коржевського (5818 проти 1384 голоси!), якого висунула Партія регіонів. Але хіба це показник довіри? Депутатом облради Олексій Бучинський став, здобувши підтримку лише 6% від загальної кількості виборців.

Слушна думка члена координаційної ради Громадянської мережі ОПОРА, яка проводила спостереження за цими виборами, Андрія Токарського: "Люди, котрі раніше на виборах масово підтримували опозицію, розчарувалися в її партіях та лідерах. Вони побачили, що депутати не дають жодних поліпшень місту чи району, від якого обрані. До того ж ці вибори відбувалися в обстановці непоінформованості. Чимало людей взагалі не знали, що в їхньому окрузі обирають депутата облради, і тому не йшли голосувати.

А сама робота дільничних виборчих комісій на цих виборах довела, що багатьом особам варто попередньо пройти навчання. Частину кандидатур для роботи в дільничних комісіях подавали не партії чи кандидати, а міські або районні територіальні виборчі комісії. Люди, які були "від нікого", не думали про якість своє праці, а поспішали її завершити. І тому допускали чимало помилок під час підрахунку голосів".

Довибори на Рівненщині послали українським політикам та суспільству тривожний сигнал. Для проведення всеукраїнського референдуму з конституційних питань чинна влада постарається вибрати мертвий сезон відпусток. За низької явки виборців вона реально зможе мобілізувати своїх виборців та досягти потрібного результату.