Рік очищення

Юлія Мостова 28 грудня 2015, 20:05
год

Читайте також

 

Та що ж це за настрій такий?! Санчата по мокрому асфальту не ковзають. Ялинка не пахне. Ціни кусаються до крові. Ще й у мандаринах кісточки. Демократія в нас гречана. Злочинний режим — суто комікс. Будь-який кандидат на посаду обридлого прем'єра — той-таки Яценюк, тільки в профіль. Європа дивиться злякано. Америка — гнівно. Росія — зловтішно. 

У багатьох — надія на диво під назвою "якось воно буде", таке всесамособоюрозсмокчувальне диво. Але його, схоже, під ялинкою не знайти. А ось для користі справи дещо втратити, залишити у 2015 р. було б дуже важливо. Як баласт, як зайву вагу, як минуле. 

Наприклад, дурість. Хай валяється поруч із підлістю й зотліває. А ми, зрозумівши, що непрофесіоналізм у нашій країні витісняє на верхньому щаблі п'єдесталу корупцію, нарешті усвідомимо: навіть найчесніший дилетант, опинившись на державній посаді (в учительській, операційній, кабінеті слідчого, КБ), не в змозі принести своїй країні нічого, крім шкоди. От би забути у 2015-му осліплюючу само-, а з собою взяти впевненість.

І спокусу кумиротворення — на смітник. У квітні 2014-го тільки 2% жителів країни зізналися, що відчувають відповідальність за скоєне Януковичем та його командою, тоді як проголосували за нього у 2010-му — 52%. А що зараз відчувають ті, хто у 2014 р. проголосував за Порошенка? Скільки з 54,7% вважають себе відповідальними за те, що відбувається? Ви думаєте, багато їх чогось навчилися? Тоді погляньте на німб над головою Саакашвілі і розростання захопленого фан-клубу. "Діти", що вигнали зі свого світу дорослих, наїлися цукерок, морозива, а тепер із карієсом, ангіною та хворими животами знайшли "дорослого", якого їм подобається слухати. Не здавайтеся так швидко! Дорослішайте.

Добре було б позбутися спроб використовувати старі рецепти для побудови нової країни. Ми всі вважаємо убогими "деенерівців", які створюють піонерські загони "юних захарівців". Але "зірочка" з портретом Захарченка виглядає так само трагікомічно, як і бездумна реалізація стандартних рецептів МВФ, написаних десятиліття тому в іншому світі. Нам потрібні рецепти розвитку країни, а не повернення боргів. Ми ніколи нікого не наздоженемо. Ми можемо тільки перегнати, визначивши, яким буде світ через 10—15 років, і усвідомивши, чим ми можемо й самі хочемо стати йому у пригоді. Інакше — на органи…

От би залишити в старому році безвідповідальну поверховість. Скільки ж у нас експертів із метання пляшок, склянок та пальпації прем'єра! А вимагати від влади чіткого, креативного, системного й комплексного плану розвитку країни? Нє? Задуматися, яку роботу дамо мільйонам людей, коли раптом переможемо контрабанду? Куди влаштуємо тих, хто сьогодні трудиться на металургійних підприємствах, які доробляють своє? Змусити придумати, як не перетворювати в міський люмпен людей, котрі вміють трудитися на землі, але не знаходять там собі застосування, бо бізнес-влада і її партнери охоче вирощують тільки сировину на експорт, не турбуючись про розвиток виробництва.

О! А залишімо у 2015-му лжепатріотизм. Моя подруга працює в керівництві "дочки" одного з російських банків. Колишній клієнт прийшов проконсультуватися на предмет того, як не повертати кредит "Ощадбанкові". Пробігшись досвідченим оком по документах, вона одразу побачила кілька "пробоїн", залишених ощадівськими "фахівцями" у кредитному договорі. Але, повертаючи папери відвідувачеві, сказала: "Все залізобетонно. Доведеться виплачувати". І тоді відвідувач став паплюжити на чому світ стоїть і банк, у який прийшов проконсультуватися, і його працівників, і Росію, якій вони всі служать. "Слухай, ти, худобо, — вкрадливо сказала банкір, налігши на стіл повною пазухою полтавського коріння. — Ось ти сидиш переді мною в дизайнерській вишиванці, а я працюю в "банку-окупанті". Ти прийшов до мене по спосіб обібрати український державний банк під час жахливої економічної кризи і війни. А я, побачивши низку можливостей це зробити, тобі їх не назвала. То хто з нас більший патріот?"

Може, час залишити в минулому лицемірство — спадщину колоніального життя? Лицемірство, що ділить країну на пишну словесну вітрину й затхлий склад накраденої реальності. Може, не тільки від Порошенка з його Липецькою фабрикою вимагати перестати годувати російський бюджет, а й від сотень тисяч тих, хто їздить горбатитися на Росію? Ми всі достойні тих, хто до Берліна дійшов, і тих, хто останній свій бій у лісах Тернопільщини дав за рік до польоту людини в космос? Чи їх достойні тільки 26%, які на запитання соціологів: "Якщо Росія продовжить агресію на Донбасі, що слід зробити Україні?" відповіли — "продовжувати воєнні дії" (решта вибрали "добиватися миру на будь-яких умовах").

Спробуймо позбутися бажання висловитися і небажання слухати. 

Відмовмося від прагнення отримувати подарунки, замінивши його на кайф їх дарувати. 

А може, зречімося фейсбукозамкненості і, вийшовши на простори, де мораль формує TV, зрозуміймо, що там усе ще гірше й треба рятувати?

А чи не залишити у 2015-му фірмовий метод боротьби з корупцією: "всіх понадкусювати"? Час уже загризти когось. Бажано — великого.

Відмовитися б від конвертиків для хабарів з поліграфічним написом "Спасибі", які продаються по всій країні.

З неусвідомленості трагедії депрофесіоналізації, з відсутності еліти, з лінивої надії на чергового царя-дзвона, з бутафорського нежертовного патріотизму, з безсистемних знань, почерпнутих із заголовків новин, з різних "правд" — для Заходу, для своїх і для себе — виростає все те, що ми так ненавидимо: корупція, несправедливість, руйнування економіки, слабкість держави, роз'єднаність суспільства й відчуття безвиході, від якого не пахне ялинка і виводять із себе навіть кісточки в мандаринах. 

Не можна все це тягнути з собою рік у рік, із революції в революцію, з виборів у вибори. З цим важко навіть стрибати на місці. А час злітати.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
68 коментарів
  • Vladimir Monakov 10 января, 10:23 Спасибо Юлии Мостовой, за правдивую оценку -диагноз нашего общества-государства. Практически эта статья как лекало для каждого города и в том числе таких малых и депрессивных, как Рубежное Луганской области. Именно эта статья как скелет елки в разрезе причин проблем нашей жизни снизу доверху. И особенно все это повторилось после местных выборов и начала деятельности новой-старой городской власти пошива ПР. Как эпидемия поразила с признаками "глупости" , "кумиросотворения", "лицемерия", "говорильни, и "безоответственности" и т .д. по лекалу Юлии М. И что интересно не достучишься ни к кому, - как будто и все здравые вымерли Это результат - что "сеяли 25 лет, то и пожинаем" Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Евгений Буравлев 9 января, 10:02 Сьогодні уже, а може поки що, можна говорити усе. Але на цій "хвилі" до нас непомітно завітала пані "духовна корупція", котра "під ручку з класиками" руйнує "сміливі пориви" настільки, що навіть дотепи стають невтішними. Отож можна без усмішок або смути паплюжити політиків-звонарів, чиновників-казнокрадів, мяких ватних найманців,бюрократів-лжепатріотів тощо. Можливо це і є підсумком творіння і воно комусь подобається. А може комусь вже час кричати про те, що: неподобаються продажні ЗМІ; "елиту", котра вже давно смердить, як каналізаційні стоки; "зодчих", що за державний кошт ваяють власне та родинне майбутнє. А може вже слід роздивиться серед натовпу "елітних зодчих" отих сірих збирачів "майстерно" розкиданого каміння? Відповісти Цитувати
  • Хрюн Моржо 7 января, 16:48 Социальные функции государство не выполняет, производство не стимулирует, а наоборот убивает. Причем открыто и целенаправленно, налоги уходят на обслуживание кредитов от "кровосисей" заморских и разворовывание кровосисями местными, на финансирование войны. Целостность государства цель благая, но она не может быть самоцелью. Поддержание жизни паразитов, олицетворяющих государство это что, цель?! Помэр Охрим, ну и х... з ным... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Хрюн Моржо 7 января, 16:41 Афтор диагноз поставила. Что делать? Врач сказал в морг, значит в морг! Первая крупная трещина в государстве Украина появилась после "третьего тура". В феврале-апреле была пройдена точка невозврата, Украина неуклонно движется к самоликвидации. Неважно когда. Наличие оболочки в виде президента и парламента не говорит о том, что есть Государство. Имеется Страна, жители которой со временем осознают, что нафига мне кормить киевских паразитов и платить им налоги, если от нх никакий пользы. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • George_ua 4 января, 13:55 Глас вопиющего в пустыне... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ivan Korchynskyy 3 января, 15:29 Прочитал все комменты - и лишний раз убедился в абсолютной правоте Мостовой, поставившей диагноз больному украинскому обществу. Но, увы !,что делать остался без ответа... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ivan Korchynskyy 3 января, 15:28 Мостовая, как всегда, поставила правильный диагноз ОБЩЕСТВУ, но не предложила план лечения - может болезнь уже и неизлечима, ибо с 1991 года только прогрессирует... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • safe07 2 января, 17:17 Отлично! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • safe07 2 января, 17:16 О статье: "Словам - тесно, мыслям - просторно", Юлия - "Альфа", любит лучших, их немного (Разумков, Гриценко), ее не любят худшие, их много (Кравчук... Порошенко и иже с ними...) Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Dreem 2 января, 15:35 Интересно, что может заставить украинцев в новом году очиститься - в стране, где всё построено на том, что автор предлагает оставить в ушедшем году? Если всё то, что волочим с собой "от революции до революции" ещё больше приумножается, а не ломается коренным образом? Так может не революции это вовсе, а банальные перевороты, где одни лжецы сменяют других с помощью всё тех же глупцов?  Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60