Зміна курсу?

Сергій Рахманін 22 січня, 22:09
курс

Читайте також

 

Звернення 51 депутата до Конституційного суду стало однією з найпримітніших подій тижня. 

Група парламентаріїв провладної коаліції (які представляють переважно Блок Петра Порошенка) попросила КС офіційно роз'яснити положення 155-ї статті Конституції "на наступній черговій сесії Верховної Ради України". Народні обранці благають тлумачів Основного закону внести ясність: означають слова "наступна" й "чергова" безпосередньо наступну за номером сесію після тієї, на котрій законопроект був попередньо схвалений, — чи будь-які інші наступні сесії. 

Без цього законодавці нібито не можуть визначити кінцевий термін внесення змін до Конституції. Нагадаємо, 31 серпня на другій сесії VIII скликання 265 голосами "за" Верховна Рада попередньо схвалила проект конституційних змін, який передбачає децентралізацію (і містить пункт про "особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей". Остаточне затвердження планувалося на третій сесії, термін дії якої було продовжено до кінця січня.

Власне, пролонгація роботи третьої сесії (закрити її планували в грудні) і була пов'язана з необхідністю встигнути проголосувати за конституційні зміни до її завершення. Ще місяць тому смисл "загадкового" словосполучення "наступна чергова сесія" ні в кого не викликав запитань. Включно зі спікером Володимиром Гройсманом, який заявляв, що законопроект про внесення змін до Конституції має бути прийнятий до кінця поточної сесії, — "Неприйняття (тут і далі виділено мною. — С.Р.) цього рішення призведе до того, що його доведеться відкласти на рік. Це передбачає процедура. Потім ще рік займатися конституційним процесом, це якщо все буде добре..." 

Запитань не виникало в депутатів жодного зі скликань, починаючи з 1996 р. І всі конституційні зміни завжди вносилися за стандартною й зрозумілою схемою, описаною в 155-й статті: попереднє схвалення на одній сесії — остаточне затвердження на наступній черговій. Більше того, якщо в когось і виникали запитання, їх мало б зняти рішення КС від 17 жовтня 2002-го, в якому було чітко сказано — "питання про внесення змін до Конституції України має бути розглянуте і вирішене на двох чергових сесіях Верховної Ради послідовно". Однак і це формулювання допитливих депутатів не переконало. Найпотішніше, що автори звернення до Конституційного суду це рішення згадують, ніби не помічаючи в ньому відповіді на запитання, котре так їх цікавить. Якщо наявність трьох уточнюючих слів "наступна", "чергова" і "послідовно" не роз'яснює допитливим законодавцям, про яку саме сесію йдеться, це означає тільки одне: їм потрібне не тлумачення, а привід для затягування часу. 

І тут постає запитання — навіщо владі ця пауза? 

Перша й очевидна відповідь: для закріплення змін Основного Закону потрібна підтримка конституційної більшості, а її немає. Тиждень тому авторитетне джерело в Раді стверджувало, що Банкова буцімто знайшла 290 голосів із 300 необхідних. Кілька днів тому джерело в АП заявляло, що цифра трохи скромніша, і пошук прихованих резервів рухається зі скрипом. 

Зважаючи на все, кількість депутатів, готових узаконити "особливості" на неконтрольованій території Донбасу, справді не дотягує до потрібних 300. Але розуміння цього не наближає нас до відповіді на запитання: Петро Порошенко вирішив остаточно ухилитися від зобов'язання змінити Конституцію — чи він просто тягне час? 

Другий варіант видається імовірнішим. Якби глава держави захотів поховати впровадження конституційних перетворень, у нього був простіший шлях: законопроект поставили б на голосування, він не набрав би необхідних 300 голосів, і на ньому можна було б поставити хрест. Внесення змін до Конституції — компетенція Ради, Порошенко на цей процес формально жодним чином не впливає, з нього нічого не візьмеш. 

Але це було б можливо тільки в тому разі, якби операцію з ліквідації конституційної "реформи" Петро Олексійович узгодив із партнерами по "нормандсько-мінському" процесу. Однак усі ключові гравці останніми днями підтвердили попередню позицію. Першим про вимогу змінити КУ нагадав Путін. Потім обізвався Олланд — "необхідно, щоб була проголосована переглянута Конституція, — це умова виконання мінських домовленостей". Нарешті, згідно з повідомленням прес-служби Білого дому, "Президент США Барак Обама та канцлер ФРН Ангела Меркель під час телефонної розмови у четвер підкреслили необхідність прискорення виконання мінських домовленостей". А одним із головних пунктів цих домовленостей є зміна Конституції. Невиконання цього пункту — привід звинуватити Україну в зриві "мінського процесу". 

Що робити, якщо не робити не можна, а робити не виходить? Зволікати. 

Цілком можливо, затягування часу було узгоджене із західними партнерами. Здається, вони готові прийняти тезу: відтермінування схвалення конституційних змін краще, ніж їх провал. Крім того, і в Берліні, і у Вашингтоні могли дослухатися до аргументів Києва: зараз внесення двозначних змін до Конституції може спровокувати політичну напруженість, неабияк зашкодити репутації влади. А отже, ускладнити процес реалізації того, що Меркель, Путін і Порошенко називають "мирним урегулюванням". Імовірно, Київ зміг аргументувати, коли й чому процес конституювання "особливостей" для ОРДЛО може пройти менш болісно. 

За нашою інформацією, висловила розуміння в цьому питанні й Москва. За деякими даними, вона готова піти на відтермінування конституційного процесу. За умови, що Київ гарантує результативне голосування за зміни Основного Закону в майбутньому, по-перше. І форсує підготовку та прийняття необхідних законів, по-друге. 

Ідеться про три закони: 

— про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО: 

— про амністію для "учасників подій на частині території Донецької і Луганської областей"; 

— про вибори в органи місцевого самоврядування в ОРДЛО

Перші два документи були прийняті Верховною Радою, однак юридичної сили не набрали. Є дані, що на їхній основі розробляються нові варіанти, формулювання яких зараз утрясаються Києвом і Москвою. Нібито обговорюється й чорновий текст виборчого закону для неконтрольованих територій. 

Джерела в АП і Радбезі підтверджують, що сьогодні ці закони цікавлять Кремль більше, ніж конституційні зміни. Що вибори в ОРДЛО і визнання їх Києвом, як і раніше, розглядаються як головний інструмент "достойного виходу Росії з війни на Донбасі". Який дозволить Путіну одночасно і зберегти контроль над ОРДЛО, і ставити питання про зняття санкцій. Але при цьому Москва наполягає: вибори мають відбутися не пізніше травня, а всі необхідні рішення (насамперед затвердження вище вказаних законів) слід прийняти не пізніше кінця лютого — початку березня. 

Є нюанс. Закон "про особливості місцевого самоврядування" вочевидь суперечитиме Конституції. Він набув би правової логіки лише у разі внесення змін до Основного Закону. Але ця справа відкладається в довгу шухляду. Бентежить таке когось? Схоже, ні. Всі учасники процесу, здається, готові заплющити на це очі. Бо: 

— Путін хоче швидше отримати можливість ставити питання про зняття санкцій; 

— Захід хоче швидше забути про Україну з її війною; 

— Порошенко хоче швидше домогтися гарантованого припинення бойових дій. 

Якщо сторони зійдуться в питанні про закони і вибори, досить буде просто зробити застереження, що пізніше "особливості" ОРДЛО закріплять у Конституції, й розійтися задоволеними собою. 

Невідомо, чи дала Банкова тверду згоду на такий план. Якщо так, то Петро Олексійович опинився в непростій ситуації. Річ навіть не в тому, що така схема не повертає Києву контроль над Донбасом. Вона створює ілюзію миру, яку можна буде "продати". І певний час на неї "купуватимуться". 

Проблема в іншому. Раніше Київ розраховував зволікати саме з прийняттям небажаних законів. А тепер їх затвердження перетворюється на першочергову умову. І якщо на Банковій остерігалися проблем через зовні невинне новоконституційне формулювання — "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом", то якою буде реакція частини політикуму й суспільства на норми законів, у яких ітиметься про амністію бойовикам, "народну міліцію" та гарантоване бюджетне фінансування ОРДЛО? 

Є підстави вважати, що Київ намагається зробити норми майбутніх законів менш вибухонебезпечними для громадської думки. Але не думаємо, що він досягне великих успіхів у цьому питанні. 

З іншого боку, Росія висловила готовність іти назустріч. Кремль, за деяким даними, налаштований обговорювати можливе вирішення раніше табуйованих питань. Наприклад, питання кордону. Київ розумів, що контроль над ним йому не повернуть. Росія не мала ні найменшого бажання запускати на територію ОРДЛО українських прикордонників. З'явився компромісний варіант: Москва готова обговорювати повернення пунктів прикордонного контролю під крило Києва. Але за умови, що особовий склад загонів формуватиметься з представників місцевого населення. Підступ зрозумілий: такий кордон тільки вважатиметься українським. Навіть за наявності синьо-жовтих прапорів. Але він вважатиметься українським. І такий варіант влаштовує всіх. Включно з українською владою. Якщо тільки її цікавить не повернення реального контролю, а ефектний привід про це заявити. Рано чи пізно підміна розкриється, але це буде потім. А перемоги на продаж потрібні зараз. 

Інший момент. Кремль, за твердженням наших джерел, готовий обговорювати долю великої кількості озброєнь, розміщених в ОРДЛО. Терміни виведення, форми контролю над ним. Наскільки реалістичними будуть ці плани — інше питання. Але сам факт їх складання свідчитиме про сумлінне дотримання "духу мінських угод". Раніше Кремль навіть не обговорював цього питання, а тепер, кажуть, обговорювати готовий.

Далі. Москва готова забезпечити доступ українських ЗМІ до висвітлення майбутньої місцевої виборчої кампанії в ОРДЛО (готується спеціальний документ) і доступ українських кандидатів до участі в перегонах. Ризик мінімальний: випадкових переможців на цих виборах не буде. Чи хтось сумнівається? А поява в місцевих радах депутатів, які представляють "материк" (причому не тільки Опозиційний блок, а й, наприклад, БПП, чому ні?), лише додасть фактичному симулякру видимості реінтеграції. 

Москва готова уточнити список осіб, які підлягають амністії. Особливо відмороженим запропонують вибір — поїхати захищати "русский мир" у Сирію або розділити долю дрьомових і мозгових. Особливо упоротих "зачистять", як це регулярно відбувається останнім часом. Особливо цінних перекинуть через кордон. Кажуть же, що Бєс будує будиночок у Підмосков'ї, ну з'являться в нього сусіди. І потім, Росія велика — місця всім вистачить. Тим більше що йдеться про кілька десятків людей, найбільш одіозних і надміру розкручених. Інших легко підведуть під амністію. Особливо заслуженим після "евакуації" можуть дати якісь посади. У Криму, наприклад. Вимушеним мігрантам пояснять, що їх передислокація — явище тимчасове, поки все вляжеться. Коли що — повернуть оперативно. Якщо, звісно, захочуть повертатися. Ну так, кордон на замку, але ж ключ у Москві, не в Києві. 

Як свідчать наші джерела, Кремль готовий обговорювати і ще одне, раніше закрите питання — заміну вождів неконтрольованих територій. Збереження Захарченка і Плотницького робить картинку "мирної реінтеграції" ОРДЛО неправдоподібною. Це розуміють не тільки в Києві, а й на Заході. Це, здається, почали розуміти і в Москві. Питання "глав" т.зв. "ДНР" і "ЛНР" уже потрапило до порядку денного неформальних переговорів. Якщо питання виборів і визнання їх Києвом буде вирішене позитивно, від імені Путіна Захарченка й Плотницького дуже ввічливо попросять залишити свої посади добровільно. Можливо, в обмін на посади в РФ. Можливо, під загрозою фізичного усунення. Замість них з'являться в.о., байдуже які, у кожному разі — менш одіозні і, по можливості, респектабельні. Щоб формально "тягнули" на роль нових символів "мирного врегулювання", зовні договороспроможних фігур. 

Росія вважає, що для збереження подальшого фактичного контролю над ОРДЛО зможе оперативно взяти під контроль найбільш затятих борців за "новоросію". Потрібна нова картинка — зробимо. Але у відповідь Москва чекає від Києва належної чуйності. Їй потрібні закони і вибори. 

У нинішній ситуації для Росії це — найкращий спосіб вийти зі становища. Регулярні війська з ОРДЛО виводяться, але залишаються вимуштрувані її військовими спецами і контрольовані нею формування, які отримають статус місцевої "народної міліції". Москва перекладе тягар витрат на ОРДЛО з себе на Київ і частково — на Захід. Який, у разі згоди Києва на проведення та визнання виборів, готовий не тільки виділити додаткові кредити, а й акумулювати деякі кошти на гуманітарні потреби ОРДЛО. Москва збереже реальний, по суті, одноособовий контроль над великим шматком російсько-українського кордону. З усіма наслідками, які з цього випливають. Москва після декоративних виборів (зате за стандартами ОБСЄ) отримає в ОРДЛО своїх намісників, але наділених мандатами Києва. Намісників, більш слухняних, ніж нинішні запопадливі "польові командири". Москва матиме право ставити питання, як мінімум, про послаблення санкцій. І отримає позитивну відповідь, про що зовсім недавно практично відкрито заявив Олланд. Навіть якщо буде знято тільки частину обмежень, Росія виграє не тільки економічно, — вона позбудеться іміджу ізгоя. Що дозволить їй поступово відбудовувати систему взаємин із Заходом, ґрунтовно поруйновану в період загострення війни на Сході України. 

Росія повинна розуміти, що в цій ситуації їй навряд чи вдасться видушити з ситуації більше. На початку 2014-го вона трохи переоцінила свої сили. Неможливо у XXI столітті відібрати шмат чужої території в центрі Європи без війни. Війна й сталася. Просто пізніше. І не в Криму. І не тільки з Україною. Економічна й дипломатична війна із Заходом виявилася складнішою, ніж думалося Путіну. Росія готова відступити (прагнучи при цьому зберегти контроль над ОРДЛО) не тільки заради санкцій. Вона вважає, що, поступившись на Донбасі, почасти зміцнить свою позицію щодо Криму. Ні, Захід ніколи не визнає півострів російською територією. Цілком можливо, він збереже частину санкцій. Але варто згадати, що Захід ніколи не визнавав анексію Прибалтики. Що не заважало Заходу торгувати з СРСР, входити з ним у військові коаліції та спільно перекроювати кордони після Другої світової. Спираючись на це знання, Москва відчуває, що, частково відступивши на Сході України, доб'ється від Заходу негласного, неформалізованого зобов'язання ще рідше згадувати про Крим. Тим більше що війна на Донбасі на нинішньому етапі свою роль уже зіграла. Неабияк економічно вимотавши й так знекровлену Україну, перетворивши промисловий регіон на фактичні руїни. Посіявши ненависть — неминучу супутницю війни. 

Вибори в ОРДЛО створять ефектну видимість вирішення проблеми. Захід вдаватиме, що приніс мир. Москва вдаватиме, що врятувала вільнолюбний Донбас від кривавої хунти. ОРДЛО вдаватимуть, що дослухаються до Києва, і продовжуватимуть слухати Москву. Київ вдаватиме, що здобув контроль над бунтівними територіями. Для повноти ілюзорної картинки можна організувати візит Порошенка в Донецьк, на час виборів поруч із прапорами "ДНР" і "ЛНР" вивісити синьо-жовті прапори й порушити питання про довибори депутатів ВР на території ОРДЛО. 

Усі вважатимуть себе переможцями. Проблема залишиться.

Де-факто неконтрольовані території отримають автономію. Відновлювати зруйноване ніхто не буде, оскільки потрібних коштів на це немає, а те, що виділятиметься, дуже ймовірно, розкрадатиметься (частково в Києві, частково в ОРДЛО), як це було в Росії після Хасав'юрта. Населення цих територій із кожним днем існування такої влади буде дедалі менше почуватися пов'язаним із Україною, що тільки віддалити терміни реальної реінтеграції. Це, як і деокупація Криму, може перетворитися на завдання для наших нащадків. 

У цього плану є два теоретичних плюси. По-перше, така комбінація здатна на певний час зняти загрозу повномасштабної війни. Нинішня влада взагалі не розглядає силового питання вирішення проблеми Донбасу, і з цього погляду таке замирення — позитивний момент. По-друге, певне ослаблення реального контролю Росії над ОРДЛО (а після вимушеного виведення військ це станеться) дає якийсь шанс Києву. Шанс на пошук адекватних контактерів для майбутніх переговорів про можливе безкровне повноцінне повернення територій у лоно України. Якщо вже влада не може й не хоче воювати, вимушена миритися за чужими правилами, хай працює з населенням, шукає, виховує, переконує. Хай намагається переграти Кремль на цьому фронті. 

У Росії це розуміють. У Москві, наскільки відомо, не всі поділяють політику невеликих поступок Заходу й Києву. Але падіння цін на нафту — жорстока річ. 

Усе описане вище поки що не є чітким планом. Це лише сценарій. Інформація про суть нинішніх переговорів дає нам право говорити про нього як про варіант, котрий у різних столицях сьогодні розглядається як найбільш прийнятний. Для політиків. Які ставлять перед собою різні цілі. Цілі, що однаковою мірою ігнорують інтереси України. І українців, які живуть по різні боки лінії майбутнього "миру". 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
68 коментарів
  • lesya 27 января, 16:17 talymon, Вы хотите сказать, что иллюминаты уже и у нас захватили власть?))) Перевод этого слова(иллюминат) - это сверкающий, сияющий, другими словами неординарные личности, неужели только оболванивание их цель, ну кроме захвата мира? Вот в то, что существуют денежные мешки, которые ставят целью все захватить, - да поверю, но тоже, среди них можно найти людей созидающих. В этой ситуации, меня всегда возмущало, что деньги аккумулирует всякое дерьмо и жулье - в этом ключ проблемы. Деньги должны выделять людей, которые работают на совесть, не перекручивают факты и цифры, не имеют за счет нищих и бедных миллиарды, а именно деньги должны иметь люди созидающие и все остальные тоже. Общество так должно образоваться, а у нас? Пример , учительницу на пенсии , с 2 инсультами, не социальные работники обслуживают, а отправляют со своей квартиры в хоспис, а может она не собирается еще умирать???(1+1,ЧЕТВЕРГ 21.01.16, 19.30) И так у нас везде - беспредл относительно личности, а Вы говорите ИЛЛЮМИН
    Валентин Коген 28 января, 17:13
    ИЛЛЮМИН, о котором говорит talymon, выглядит космополитическим с претензией на вселенную. На этом фоне наши олигархи-это местечковый иллюмин, с которым еще можно справиться. Для этого на него нужно направить Ваше возмущение и мое стремление взять под налоговый контроль распределение валовой прибыли их активов таким образом, чтобы на внутреннем рынке Украины оставалось до 80% этой прибыли, а 20% могут уносить в свой иллюмин. Вы знаете, о чем я всегда и сезде говорю. И тогда наступит желаемая Вами гармония.
    anatolii 28 января, 22:08
    Панове, в якому світі ви живете (вже зараз)? Схаменіться! "Только в отношении людей со средним достатком законы действуют со всей своей силой; они в равной мере бессильны против сокровищ олигарха и против нищеты бомжа; первый их обходит, второй от них ускользает; один рвет паутину, а другой сквозь нее проходит."(Руссо, Жан Жак) Процес концентрації багатства в руках все меншої і меншої купки обраних (ілюмінатів!) ніколи не припинявся. Принаймні, у Західному світі...
    Валентин Коген 28 января, 23:50
    У реальному, реальному світі живемо, світі ринкової економіки, на заході, принаймні. Руссо жил в ином мире, мире становления буржуазии во Франции, мире становления индустриального общества, общества низкой производительности труда. Да, дикое накопление капитала сегодня и в Украине. Но Украина, сознавая это или нет, рвется из индустриального общества, которое строил Союз, в постиндустриальное, общество высокой производительности труда, высооэффективных технологий, Германия пример. В Украине олигархия угоняет на свое обогащение до 60% валовой прибыли, практически ничего не вкладывая в модернизацию, т.е., строительство постиндустриальнеого общества. Так только французская буржуазия впемен Руссо грабила свой народ, а затем колонии в Африке, а Англия 200 лет назад грабила Индию. Но времена меняются, им это сегодня не нужно. Капитал на Западе отлично понимает, что рост его прибыли, а без этого он по Марксу не может, связан с качественным ростом активов, т. е., новых технологий,
    Валентин Коген 29 января, 00:11
    производством товаров и услуг нового, более высокого качества. Бедный все это не создаст, поэтому к процессу подтягивается МСБ. Недаром в Европе 55% инноваций-это МСБ. Капитал работает не на выколачивание сверхприбылей, как во времена Руссо и сегодня в Украине, а на развитие своего бизнеса, в интеграле развитие экономики. На мой взгляд времена массонов ушли, ну какой из Гейтса массон и зачем ему это, если у него есть голова. В Украине не так. И задача состоит в том, как вытеснить Ахметовых, Фирташей, Коломойских, Пинчуков и заместить их Гейтсами, набсоветами Сименса, всех автоконцернов Европы, их профессионализмом, имеется в виду, т. е., умельцами развивать бизнес, а не тупо извлекать из него сверхприбыль.Но делать это надо мирно, путем экономических реформ, в частности налоговой, ставящей под контроль распределение валовой прибыли в пользу модернизации и социалки, и оставляющей только один путь роста прибыли-развитие своего бизнеса. И кто тут может Украине помешать извне, не знаю.
    anatolii 29 января, 01:22
    Принаймні, Стів Возняк зі своєю дружиною точно масони. Він сам про це написав. В Україні діють, здається, аж дві масонські ложі. На Кубі, єдиній з країн світу, масони існують легально. Чи не тому, у тому числі, велика Америка не змогла справитись з маленькою Кубою? Але ж у інструкції ілюмінатів говориться, що вони мають використовувати... масонів. А програма ілюмінатів- вона ж не на день, рік чи вік. Ні, вона на віки. До речі, в Америці недавно написали, що Гіларі Клінтон- ілюмінатка. А чи не здається вам, що всі ці грузини, абрамавічуси, яреськи у нашому уряді є агентами ілюмінатів? Те ж питання стосується і інших випускників школи Аспена (яку привіз до України Віктор Пінчук) серед українського політикуму. А Гейтс? Щось підозріло настирливо він займається вивченням малярійних комарів і дослідами з їх генетичної модифікації. Наче б то задля вирішення проблеми неконтрольованого росту населення Африки. А насправді, хто його знає навіщо....
    spragly 29 января, 11:16
    В Америці масонські ложи є ледь не в кожному містечкові, причому різних обрядів (шотландського наприклад, поруч Голден Гейт парку в Сан Франциско). Дивлячись на припарковані поруч Тойоти, я б не сказав що там збираються ілюмінати :-) Скоріше МакЛарен чи Бентлі можна побачити де небудь на невеличкій вуличці в океанському Кармелі. А поруч ті ж самі Тойоти :-) Короче масони й масони, аби не комуняки. Так, міліардери призначають собі зарплату в 1 долар, а решту доходу отримують від інвестицій, які обкладаються нижчим податком ніж персональна зарплата. Ну то й що? Це призводить до того що вони вкладають весь капітал в бізнес, і це досі таки індустрія, а не виробництво золотих унітазів, і в результаті ці податки "нижчого калібру" все одно наповнюють національний бюджет на 70%. Вам завидно що комусь повезло, анатолію? Краще мати систему де комусь повезло, ніж мати систему де днр-івці в совєцкіх пілотках, як шарікови, все "відберуть та поділять". Ви типовий совок, анатолію.
    anatolii 29 января, 01:39
    Так, Захід зараз грабує, чи намагається грабувати весь світ, заманюючи звідусіль до себе під різними приводами саме найцінніше на сьогоднішній день- інтелект і ініціативність або підприємливість. А це не поновлюється. Тут не проходить "женщины нарожают еще". Що іще? Мінеральні ресурси майже всього світу вже під контролем Заходу, поклади вуглеводнів- за них і йде зараз боротьба, результат якої цілком передбачуваний: Україна вже лежить під Заходом, Росія також рано чи пізно ляже... Цивілізації завжди грають між собою лише у гру з нульовою сумою. "Блажен, кто посетил сей мир/ В его минуты роковые,/ Его позвали Всеблагие/ Как собеседника на пир./
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • nsk25051959 27 января, 13:39 Ну и пусть себе живут в своих Народных Республиках, сами их строят-развивают. Народ так захотел. Пусть. Живут же как-то В Нагорном Карабахе,Приднестровье, Кипре и т.д. Разве такое развитие событий не лучший выход? Баба Ната Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • talymon 25 января, 23:53 Итак, вчитаемся: 1. (Пользоваться тем, что) в целом, люди более склонны ко злу, чем к добру 2. Проповедовать либерализм 3. Использовать идею о свободе для провоцирования межклассовых войн 4. Поскольку цели Иллюминатов оправданны, для их достижения необходимо использовать абсолютно все средства 5. Право на ложь является законным 6. Наши ресурсы и их сила должны оставаться невидимыми до самого момента, когда они приобретут такую мощь, что уже никакая сила или козни не смогут подорвать их 7. Отвлекать внимание толпы на основе её психологии с целью управления массами 8. Использовать алкоголь, наркотики, коррупцию и все социальные пороки для систематического разложения молодежи 9. Всеми способами захватывать собственность 10. Пользоваться лозунгами вроде равенства, свободы, братства и вкладывать их в уста народных масс для ведения психологической войны
    talymon 25 января, 23:54
    11. Руководить ходом войн с тем, чтобы народы обеих воюющих сторон ещё больше увязали в долгах, и проводить мирные конференции таким образом, чтобы ни одна из противоборствующих сторон не получала территориальных прав 12. Члены (ордена иллюминатов) должны использовать своё богатство для того, чтобы к власти допускались такие кандидаты, которые будут послушными к их требованиям; они должны использоваться как пешки в закулисной игре. Их советники должны воспитываться и обучаться способам управления миром с детских лет. 13. Контролировать прессу 14. После формирования травматических ситуаций должны появляться (наши) агенты и представляться спасителями народных масс 15. Создавать промышленные кризисы и финансовую панику, безработицу, голод, нехватку продуктов питания и использовать это для управления массами или толпой с целью ликвидации всех тех, кто стоит (у нас) на пути 16. Проникать в тайные масонские организации для использования их в целях Иллюминатов
    talymon 25 января, 23:55
    17. Объяснять ценность систематического обмана, использовать высокопарные лозунги и фразы, а также давать щедрые обещания массам, несмотря на то, что они являются не выполнимыми 18. Разрабатывать детальные планы по разрешению проблем, вести обсуждение правил уличной борьбы, необходимой для быстрого подчинения населения 19. После окончания войн использовать (наших) агентов в качестве закулисных советников и применять тайную дипломатию для установления контроля (за воюющими сторонами) 20. Создавать огромные монополии, стремящиеся к управлению через мировое правительство 21. Использовать высокие налоги и нечестную конкуренцию для разрушения экономики через захват сырьевых ресурсов. Организовывать недовольство в среде работников и субсидировать их конкурентов 22. Разрабатывать боевые средства и формировать силы (полиции и солдат) для защиты наших интересов и потребностей в необходимой мере 23. Лидеры и члены единого мирового правительства должны назначаться директорами
    talymon 25 января, 23:55
    24. Проникать во все классы и уровни общества и правительства с целью одурачивания, поражения и коррумпирования молодой части общества, обучая их теориям и принципам, которые, как мы знаем, являются ложными 25. Национальное и международное законодательство нужно использовать для разрушения цивилизации и порабощения и управления людьми.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • New1 25 января, 18:01 Слухайте,Panikovski, вже скільки людей зомбували по ТВ, то не треба це робити в інтернеті. Це ж вже смішно аж сльози на очах, від усього , що робиться та висловлюється. Хочемо повернути Крим , а самі відмовимося від Донбасу? А якщо далі піде? Та й взагалі- невдоволення населення - це невдоволення життям та владою, тобто це недолуга політика, й не є приводом для відокрмлення території Держави. Бо все, що пороблено - пороблено саме українською політикою та упродовж тривалого часу, а от щоб виправити - да, буде непросто, але ж треба думати та робити. От ппан Гузор (а я його думку поважаю) каже, що протилежна сторона хоче, щоб ми робили тільки те, що вони хочуть, але ж ми теж хочемо тільки отак - і все! а так не буває, бо для вирішення конфлікту треба консенсус, бо не може тільки одна сторона усе, що хоче отримати, про що й пан Гузор каже. Далі в нас основна задача - це економічна -та теж не робиться, до речі і міністри - це теж смішно, а коли ще Гончаренко стане міністром - то до сліз.. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Сергій Терещенко 25 января, 12:45 Панове у підтвердження своєї думки - прошу звернути увагу на сьогодняшні новини - вчора гарант по ТВ оголошує голосуванню бути- пройшло півгодини ліва рука Гройсман каже на наступному пленарному тижні цього питання немає, бо будему чекати рішення КС. Не пройшло й часу в інтерьвю Премера - ніких змін до конституції без реХверендуму, теж саме дублює Аваков на Фейсбуці. Сьогодні - заява Батьківщіни, через годину НФ підтримувати зміни до Конституції не будуть. З одного боку бардак- з іншого все це вистава для бюрократів в ЕС (у першу чергу) та США. Харант розводе руками й каже - демократія мать її, а тут ще довбень ЗаХерченко, як завжди у лужу пердь. Не будемо виконувати Мінськи угоди та вибори будемо проводити по законах ДиНиєРи. Так що спокійно браття, ще не вмерла Україна !!!!!!!!!11
    Сергей Супонин 12 марта, 12:59
    Сергій Терещенко (Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/internal/smena-kursa-_.html#_=_) Мне кажется Вами тонко и весьма верно подмечены телодвижения нашего господствующего слоя, которое еще Винниченко называл проявлением хуторянского подхода в делах политического характера.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 25 января, 00:04 Пане talymon, змушений визнати, що Ви таки праві – «Поки що безлад процвітає особисто у мене в голові». Та я особисто БАЙДУЖИЙ!!! щодо таких підстав: головне – я у черговий раз висловив моє особисте бачення НЕДОЛУГОСТІ!!! усього того, що сьогодні відбувається в Україні. А заклики, на кшталт «як потрібно надихати українців», дійсно - просто СМІШНІ!!!. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 24 января, 19:37 Борис Здоровец: «…"злые Силы", которым мы поверили, что они наши "добродії"; а им нужна Украина, мы - ведь они привыкли жар загребать чужими руками: сколько жизней отдал СССР за победу над нацизмом, и сколько они?! - мы нужны, чтобы ослабить Россию и превратить её в Африку-2» - думки на кшталт: «ми хочемо бути разом із Росією – правонаступницею СРСР, бо Україна – це маріонетка США» ДЕБІЛІЗУЮТЬ!!! свідомість громадян-українців, чим успішно користуються впродовж 25-и років олігархи-українці, котрі надбання УРСР «загрібають лопатою», ігноруючи горе, яким «нагороджують» УВЕСЬ!!! народ України. Допоки вищеназвані «думки» зігрівають серця противників «маріонетковості від США», БЕЗЛАД!!! в Україні цвістиме ганебними «квіточками».
    talymon 24 января, 22:09
    Ось як потрібно надихати українців: «…Хочу звернутися до кожного українця із закликом: досить жалітися і принижуватися. Україна – сильна й амбітна держава. Настав час проявити український характер, довести і собі, і світові, що Україна – це країна-лі- дер» Бо хто ж скаже, що так потрібно... надувати?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ігор Сидоренко 24 января, 16:32 Почему мы не можем потребовать прекращения огня как условия наших дальнейших шагов (принятия законов)?Ведь это же один из минских пунктов. Если пару недель не будет обстрелов, тогда можно будет о чем-то говорить дальше. Причем если огня не будет по НАШИМ данным, а не по данным ОБСЕ. И идут они в ж...
    Валентин Коген 24 января, 17:00
    Более того, именно так и надо было поступать изначально. Не надо быть семи пядей во лбу чтобы понимать, нельзя в одном Документе объединять две такие задачи, как прекращение огня и политические решения. Минские соглашения потому и не являются Документом Международного права. Соглашение о прекращении огня на определенный срок под политические решения должно было быть одним документом на уровне противостоящих сторон. А политические проблемы должны решаться в формате Документа Международного права, лучше, Будапештского Меморандума. Но нам говорят о безальтернативности минских соглашений, не нашего ума это дело.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Dmytro Savenkov 24 января, 15:29 Насколько я понял, в случае выполнения Россией минских договорённостей, с неё снимаются санкции(видимо что-то оставят, связанное с Крымом), насколько понял, у российской и украинской сторон различное понимание последовательности шагов выполнения договора. Вот интересно, а если Украина не примет необходимые законы по децентрализации, объясняя это тем, что контроль над границами не восстановлен и вообще, они хотят наказать всех преступников, а арбитры решат, что в договоре алгоритм выполнения прописан чётко - сначала закон, потом выборы и уж потом границы... В этом случае с России снимут обвинение в невыполнении? и снимут санкции? Я не становлюсь на сторону ни одной из сторон, мне просто интересно понять. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • rotozeev 24 января, 13:12 В данном прогнозе не освещен важный вопрос: вещание российских каналов ТВ на территории Украины, на территории ОРДЛО? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.31
EUR 28.69