Чергова спроба узаконення обігу земель сільгосппризначення: чи в суспільних інтересах?..

село
volynnews.com

Читайте також

У "Середньостроковому плані пріоритетних дій уряду до 2020 року" земельна реформа визначається як один із пріоритетів. Скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення залишається однією з найскладніших проблем вітчизняного аграрного і сільського розвитку.

І водночас однією з найбільш дражливих тем, до яких прикуто увагу українського суспільства. Наприкінці минулого року цій проблемі було присвячено парламентські слухання "Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі". Слухання підтвердили, що разом із необхідністю вирішити численні "технічні" завдання з регулювання обігу земель побудова зазначеної моделі потребує насамперед вирішення принципового питання про співвідношення сімейно-фермерського і корпоративно-латифундистського типів господарювання у майбутній соціально-економічній структурі вітчизняного аграрного сектору.

Сьогодні загалом уже не йдеться про те, мають чи не мають стати землі сільськогосподарського призначення (земельні ділянки — "паї") об'єктом купівлі-продажу. Поряд з вимогами політиків негайно "забезпечити реалізацію конституційного права громадян на розпорядження своєю власністю" соціологічні опитування підтверджують, що дедалі більша частина селян поважного віку та тих, хто отримав земельні ділянки у спадок, хотіла б продати свої земельні наділи. Скасування мораторію на їх продаж стримує відсутність суспільного консенсусу (чи компромісу?) щодо того, у чию ж власність переважно перейдуть продані землі.

Незадовго до згаданих парламентських слухань відбулися дві події, одна з яких непрямо, а інша — безпосередньо стосуються ринку землі і відображають різні позиції щодо мети його регулювання. Перша подія — слухання в комітеті Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин на тему "Трансформація агропромислового комплексу України. Стимулювання розвитку сімейних фермерських господарств та їх оподаткування" (12 жовтня 2016 р.). У рекомендаціях слухань наголошується на необхідності створити комплексні умови для розвитку сімейних фермерських господарств в Україні, зокрема й спростити доступ малих і середніх господарств до земельних ресурсів. Друга подія — реєстрація у ВР законопроекту "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" (№5535 від 13 грудня 2016 р.), поданого членами цього ж комітету. У ньому набувачами земельних ділянок сільгосппризначення визначаються: фізичні особи (без висунення до них будь-яких вимог); юридичні особи, зареєстровані за законодавством України; територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування; держава в особі органів виконавчої влади. За такого підходу шанси на придбання земельних ділянок малих і середніх виробників, у секторі яких за рахунок розширення землекористування можуть створюватися нові робочі місця, зводяться до мінімуму.

Отже, попереду — узгодження згаданих підходів, результат якого поки що складно передбачити. З одного боку, законодавці не можуть цілком проігнорувати думку значної частини суспільства, зокрема селянського загалу, представників місцевого самоврядування, організацій фермерів і приватних землевласників, науковців тощо, які висловлюються за надання преференцій на ринку землі сімейно-фермерському типу господарювання. З іншого ж боку, визначальний вплив на прийняття законодавчих рішень, як зараз практикується, можуть справити лобісти великого аграрного бізнесу.

На нашу думку, українська модель ринку сільгоспземель має бути максимально наближеною до європейської. Концептуальною основою цієї моделі є положення, що регулювання обігу таких земель здійснюється в інтересах сімейного фермерства і є не лише засобом підвищення економічної ефективності виробництва, а й одночасно інструментомсільського розвитку. При цьому вирішуються питання збереження робочих місць для сільського населення, перш за все для молоді; забезпечення належного рівня фермерських доходів; зміцнення економічної бази розвитку сільських громад; збереження агроландшафтів та інших елементів довкілля тощо. Для України європейський підхід особливо актуальний ще й з огляду на те, що у нас для більш як 3 млн осіб економічно активного населення праця на землі є основним засобом існування.

Орієнтуючись на європейські принципи у формуванні земельних відносин, слід визнати, що на українському ринку земель сільгосппризначення продавцем земельної ділянки на сучасному етапі може бути будь-який її власник, а покупцем, окрім громади і держави, — тільки фізична особа, яка відповідає одночасно трьом критеріям:

— проживає на території об'єднаної громади, де розташована хоча б одна ділянка із її земельного масиву;

— безпосередньо працює на землі — у сільгоспвиробництві;

— має відповідний рівень кваліфікації, підтверджений даними про освіту, або стаж роботи.

На жаль, за нинішньої економічної ситуації в Україні абсолютна більшість фізичних осіб, про яких ідеться, сьогодні не мають реальних можливостей придбати землю.

Для того, щоб безболісно для суспільства, сільського господарства і села скасувати мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, слід зосередити зусилля на створенні умов, за яких фізичні особи, що відповідають викладеним вище критеріям і виявили бажання придбати земельні ділянки, мали б фінансові можливості не лише купувати землю, а й модернізувати свої господарства та вести їх на рівні сучасних вимог щодо технологій, якості продукції, запитів споживачів тощо. Це означає, що ухвалення Закону України "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" має супроводжуватися кардинальними змінами в аграрній політиці держави на користь сімейного фермерства.

Що ж стосується фінансових можливостей придбання земельних ділянок фізичними особами, які господарюватимуть на засадах сімейного фермерства, то держава як гарант реалізації суспільних інтересів повинна створити спеціалізовану інституцію, яка надавала б їм дешеві довгострокові кредити на ці цілі. Для цього можна скористатися ресурсами міжнародних фінансових установ, у тому числі донорською допомогою.

У випадках, коли пропозиція на ринку землі перевищуватиме попит законодавчо визначеного кола фізосіб — набувачів земель сільгосппризначення, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування мали би викуповувати відповідні ділянки у власність місцевої громади. З таких ділянок може бути сформований земельний банк для ведення сільського господарства громадою (кооперативи, комунальні господарства тощо), для залучення молоді на село, надання землі майбутнім поколінням сільських жителів. Частину викуплених земель слід вилучати з активного обороту шляхом консервації, заліснення, рекультивації тощо, зважаючи на значні втрати родючості ґрунтів в Україні в останні два десятиріччя.

Після здобуття політичної незалежності Україна розпочала земельну реформу під гаслом "земля повинна належати тим, хто на ній працює". Йшлося про реалізацію принципу, за яким власник, господар (менеджер) і працівник у сільському господарстві мають бути якнайповніше поєднані в одній особі. Цей принцип вироблений і апробований людством упродовж тисячоліть свого історичного розвитку. Досвід показав: суспільства, які надто далеко відходять, переступають певну межу у його дотриманні, дорого розплачуються за це своїм добробутом, громадською безпекою, а інколи й кров'ю. Наприклад, у Бразилії, яка має найбільш дискримінаційний розподіл землі, земельне питання не може бути вирішене протягом багатьох десятків років і є предметом кримінальних розбірок і суспільних потрясінь (див. вставку: "Досвід Бразилії").

Досвід Бразилії

У Бразилії 2% землевласників контролюють 46% земель, придатних для сільського господарства. Ігнорування інтересів селян у розв'язанні земельних проблем призвело до самовільного захоплення ними сільгоспземель. Пізніше ці стихійні процеси інституціонувалися у Рух безземельних селян (MST), який офіційно був зареєстрований у 1984 р., хоча почав формуватися ще у період масової боротьби бразильців проти військової диктатури наприкінці 1970-х років. Активісти MST захоплювали невикористовувані землі для створення кооперативних сільгосппідприємств, будівництва сільських шкіл, лікарень тощо. Завдяки організованій боротьбі MST витребували землю для 500 тис. сімей (близько 3 млн осіб); 150 тис. сімей самовільно захопили землі або організували поселення поблизу доріг. Вони живуть в умовах постійних конфліктів з великими землевласниками і урядом.

Загалом усі учасники руху стикаються із жорстким протистоянням з боку урядових структур, зокрема поліції, судових органів, засобів масової інформації. У цих протистояннях за останні 20 років було вбито, за дуже скромними підрахунками, близько 1600 сільських жителів, у тому числі майже 100 активістів MST. У лютому 2009 р. президент верховного суду Бразилії Гилмар Мендес заявив, що MST здійснює "беззаконну" діяльність, що позбавляє його прав на отримання суспільних коштів на підтримку, і запропонував запровадити "адекватну" юридичну відповідальність за самовільне захоплення землі.

Активісти руху вважають, що найбільшим досягненням є організація бідних верств населення у сільській місцевості, оскільки мільйони безземельних селян, у тому числі п'ятимільйонний прошарок найбіднішого сільського соціуму, постійно потребують підтримки і допомоги, якої не одержують від уряду.

За офіційними даними, у 1970–1990 рр. до міст мігрувало близько 30 млн бразильців, більшість з яких не змогли влаштуватися на новому місці і стали повертатися до села. Хоча бразильське суспільство намагалося цивілізовано, на основі законодавства здійснити земельну реформу, ці спроби залишаються нереалізованими й донині. Так, після падіння військової диктатури у 1985 р. у чинну Конституцію Бразилії, прийняту 1988-го, було закладено принцип суспільної функції земельної власності. Конституція вимагає, щоб уряд експропріював сільську власність, що використовується без дотримання суспільної функції, яка виконується тільки в тому разі, якщо:

— власність використовується раціонально та адекватно;

— доступні природні ресурси використовуються із забезпеченням охорони навколишнього середовища;

— дотримуються вимоги, що стосуються трудових відносин;

— використання власності сприяє процвітанню як власника, так і працівників.

З обранням нового уряду на початку 1990-х років у країні з'явилася надія, що земельна реформа відповідатиме положенням нової Конституції про відчуження. Проте невдовзі вона була зруйнована. Втілення в життя принципу "суспільного інтересу" наштовхнулося на опір великих землевласників, а "зобов'язаний" їм уряд не спромігся цей опір подолати. Як наслідок, процеси концентрації землі в Бразилії ще більше посилилися із зниженням кількості малих фермерів з 3 млн у 1985 р. до менш як 1 млн на початок 2000-х років.

В Україні у 90-х роках минулого століття землі сільгосппризначення було передано у приватну власність селянам, що відповідало принципу "земля має належати тим, хто її обробляє". Проте надалі дуже мало робилося для того, щоб їх власники могли на цих землях ефективно господарювати.

Як наслідок, сімейно-фермерський сектор вітчизняного сільського господарства залишається нерозвиненим і фактично витісняється із системи землеволодіння і землекористування. Схоже, що ми йдемо латиноамериканським шляхом вирішення земельного питання, хоча з деякими своїми особливостями. Врахування потреб суспільства у забезпеченні продовольчого суверенітету, збереження сільських спільнот і безпечного довкілля, гарантом чого є розвиток сімейно-фермерської моделі господарювання європейського зразка, можливе у процесі узаконення обігу земель сільськогосподарського призначення. Це може створити запобіжники для того, щоб земельна реформа в Україні не завершилася суспільними негараздами, які мають місце в Бразилії упродовж тривалого часу.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
25 коментарів
  • Denys Kuznetsov 30 января, 12:36 В об’єднаних громадах сімейному лікарю "світить" висока зарплата та соціальне житло. Це вже реальність в Білозерській громаді на Черкащині http://silobr.info/index.php/novini-gromad/item/907-bezkoshtovne-zhitlo-%20-visoka-zarobitna-plata-=-simeyniy-likar-v-ob%E2%80%99ednaniy-gromadi Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Wadim_UA 29 января, 14:44 Управління земельними ресурсами. Рівень керованості земельними ресурсами та підтримки його допоміжною та супроводжуючою інфраструктурою найчастіше є індикатором рівня соціальної організації суспільства, а також рівня розвитку та економічних можливостей у різних країнах світу. Ефективне управління земельними відносинами є інструментом, через який суспільство може та повинно впроваджувати політику, спрямовану на створення умов для сталого розвитку країни і забезпечення продовольчої та економічної безпеки населення. Земельно-ресурсний потенціал. За оцінками міжнародних аналітиків та спеціалістів земельні відносини, на основі приватної власності на землю та їх купівлі-продажу у своєму чистому вигляді не відповідають моделі ринкової економіки, спрямованої на досягнення соціальної справедливості. Приватна власність на землю є рудиментом рабовласницького ладу, від якого більшість країн давно відмовилися та перейшли до поняття "право на використання землі".
    aetes 29 января, 16:47
    Фактично, приватна власність на землю -- це і є право її використання. В усьому цивілізованому світі, включаючи Скандинавію, земля -- особливий об'єкт власності. Власник не може робити з ним, що йому заманеться, його дії суворо регламентовані законодавством. Це не рудимент рабовласницького ладу, вона з'явилась в індустріальну епоху й існує до цих пір у всьому цивілізованому світі, включаючи ту ж таки Скандинавію. Але ніде в світі (знову ж таки, включаючи Скандинавію) нема такої дурні, як наш мораторій.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Wadim_UA 29 января, 14:43 Продаж землі породжує шквал корупційних дій, зубожіння населення, та затримку розвитку держави та її суспільства. Земельні відносини, на основі права на використання землі сприяють, перш за все, збереженню та відновленню родючості землі, а також залученню вітчизняного та іноземного продуктивних капіталів, які зацікавлені в інвестиціях в основні фонди та технології. Земельні відносини в розвинених країнах світу побудовані виключно на принципі права на використання землі. Скандинавські держави пройшли цей шлях з 1628 року. Публічне оприлюднення та обговорення цих принципів може зберегти земельні ресурси сільськогосподарського призначення в Україні на майбутнє, а це може суттєво змінити відношення суспільства до цієї проблеми на краще. Посадовці та інші особи, які розповідають про продаж землі в Україні або не мають зеленого уявлення про досвід та земельні відносини в розвинених країн світу, або мають на меті щось докорінно інше.
    aetes 29 января, 16:48
    "Продаж землі породжує шквал корупційних дій, зубожіння населення, та затримку розвитку держави" Якраз все навпаки. Нема зараз продажу землі і, як результат, є "...шквал корупційних дій, зубожіння населення, та затримку розвитку держави".
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 29 января, 01:08 Дорога пані Швондер! Я просив дати посилання, звідки Ви взяли 80% і 49%. Ви завалили мене сміттєвими посиланнями, я витратив багато часу, в них нема цих значень. Дайте 2 конкретних посилання, тицніть пальцем, на якій сторінці, в якому пункті написано 80% і 49%. Це принципове питання -- брехлива чи ні соціалістична пропаганда.
    Yulia Osa 29 января, 16:34
    Дорогий Яєць, якщо ти дурень і не вмієш читати, то йди нахер, я тебе "завалила" не сміттєвими посиланнями, а роботами Гарваду (Musacchio А., Lazzarini S.G. Leviathan in Business: Varieties of State Capitalism and their Implications for Economic Performance // Harvard Business School. Working Paper 12-108. – 2012.), саме у ній цифра 80%, роботами визнаних міжнародних організацій (ЮНКТАД), посиланнями на доповіді уряду Норвегії, роботами визнаних науковців з цієї проблематики, статтями британського часопису "Економіст" Для тебе це "сміттєві" посилання? Бачу, що твої розумові здібності не дозволяють з ними ознайомитись,
    aetes 29 января, 17:03
    Дорога пані Швондер! Я всього лиш попросив Вас показати, звідки Ви взяли ці 2 цифри: 80% і 49%. Звідки такий шквал праведного гніву? Щоб перевірити їх мені доведеться поїхати в Гарвард за цією статтею, або перелопатити всі документи ЮНКТАД. Та є простіше припущення: Ви вигадали ці 2 цифри, спіймались на брехні, й навмисне вибухнули як 1000 тон тротилу, щоб хлопнути дверима й вийти з дискусії з гордо піднятою головою.
    Yulia Osa 29 января, 18:04
    Заведіть у Гугл назву статті, вона одразу вам вискочить у ПДФ, на перших сторінках (точно не скажу на якій, бо є декілька варіантів цієї статі) ви знайдете і цю цифру, і інші цікаві таблички щодо держвласності у кап. країнах. Доповідь ЮНКТАД теж дуже цікава, за класифікацією цієї світової організації державними вважаються підприємства, у яких державі належить більше 10% акцій. Цю Доповідь, ви також легко знайдете на сайті цієї організації, і це не сміття.
    aetes 29 января, 19:20
    Дорога Клара Цеткін! 1) Ви написали: "частка держвласності в економіці становить 80%". В примітках до табл.2: до SOE включені компанії з держвласністю >10%, або голосів >50%. На с.5 для Фінляндії SOE/GDP=80% (In France and Italy, the assets of SOEs represented over 25 percent of GDP, while in Finland this ratio reached 80 percent.). Тобто, це не процент держвласності в економіці, як Ви написали, насправді процент держвласності значно нижчий, бо до SOE включені компанії з держвласністю <100%. 2) Залишилось 49%. Ви написали: ""Фольксваген"... згідно класифікації ЮНКТАД, є державним (49% акцій належить державі)" Дайте, будь ласка, посилання, де написана ця цифра.
    Yulia Osa 29 января, 20:09
    Ви можете трактувати ці цифри як вам особисто заманеться, але є міжнародні загально прийняті підходи, якщо ви їх не приймаєте, це ваша справа. Щось вам доводити не бачу сенсу. До побачення і не морочте мені голову.
    aetes 30 января, 10:39
    Які трактування? В статті ясно написано, що 80% -- це частка SOE, а не держвласності.
    aetes 29 января, 21:26
    Гей, постривайте! А як же 49%? Невже я так багато прошу? Всього лиш тицніть пальцем, де написано 49%.
    aetes 30 января, 10:41
    Дорога Кларо Цеткін! Куди ж Ви пішли? За Вами боржок. Якщо не заперечуєте, в наступному номері нагадаю. Я ненавиджу соціалізм і брехливу соціалістичну пропаганду, тому не можу залишити це без уваги.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 28 января, 18:00 Пані Yulia Osa! В минулому номері у пості до статті Андрія Чернікова Ви написали, що в Швеції, Норвегії, Фінляндії частка держвласності 80%, і що 49% Фольксваген належить державі. Я навів інші дані і попросив Вас дати посилання, звідки Ви взяли свої дані. Ви нічого не відповіли. Повторно прошу надати посилання. Якщо знову нічого не надасте, доведеться зробити висновок, що це брехлива соціалістична, совкова пропаганда, до якої Ви явно схильні.
    Yulia Osa 28 января, 18:32
    Дорогий пане Яэць, не думайте, що я щось фантазую і проштовхую "брехливу соціалістичну пропоганду". Інформацію щодо структури власності Фольксвагена ви легко знайдете у вікіпедії, якщо ви не довіряєте вікіпедії, подивіться будь-ласка Звіт про світові інвестиції від ЮНКТАД за 2011 рік (UNCTAD World Investment Report 2011), ви здивуєтесь, побачивши скільки відомих світових корпорацій перебуває у держвласності (це не тільки Фольксваген). Щодо політики управління держвласністю і її роль у скандинавських країнах див.: The Government’s Ownership Policy / Norwegian Ministry of Trade and Industry. – www.ownershippolicy.net. Також див. роботу гарвардських професорів: Musacchio А., Lazzarini S.G. Leviathan in Business: Varieties of State Capitalism and their Implications for Economic Performance // Harvard Business School. Working Paper 12-108. – 2012. (легко знайдете в Інтернеті).
    aetes 28 января, 21:50
    Дорога пані Швондер! 1) "Інформацію щодо структури власності Фольксвагена ви легко знайдете у вікіпедії" там приведена повна розкладка Фольксваген і написано, що Уряду Нижньої Саксонії належить 20%, а Ви написали 49%. Тобто, збрехали? 2) На російських і американських соціалістичних авторів не посилайтесь, вони такі ж брехливі, як радянські. Давайте опиратись на офіційні статистичні дані. 3) За посиланнями https://www.regjeringen.no/contentassets/b7e367d388ba41dd839f34d64c0e4cc1/the-state-ownership-report-2015.pdf ; http://documents.worldbank.org/curated/en/228331468169750340/Corporate-governance-of-state-owned-enterprises-a-toolkit дані розкладки по категоріям компаній, загальної цифри 80% нема (пошуковик не дав). Дайте, на якій сторінці, бо схоже й цю цифру Ви взяли зі стелі.
    Yulia Osa 29 января, 16:40
    Дорогий ідіоте Яєць, я не розділяю авторів на соціалістичних і несоціалістичних, У Фольксвагена 20% з 49% належить уряду Нижньої Саксонії, 10% належать уряду Катару (да-да, саме уряду Катару), а решта Федеральному уряду Німеччини.
    Yulia Osa 28 января, 18:32
    Також див: Chang, H.-J. State-Owned Enterprise Reform // National Development Strategies. Policy note. – New York, UN DESA, 2007; Полтерович В.М. Приватизация и рациональная структура собственности. – М. : Ин-т экономики РАН, 2012; Bureaucrats in Business. The Economics and Politics of Government Ownership / The World Bank. – New York : Oxford University Press, 1995; The rise of state capitalism // The Economist. – 2012. – January 21st–27th. – www.economist.com/node/21543160/. На вітчизняних науковців, я вам посилання давати не буду, оскільки ви їх зневажаєте.
    Yulia Osa 28 января, 18:42
    Пробачаюсь, посилання www.ownershippolicy.net. уже не працює, але при бажанні потрібну для себе інформацію ви знайдете на сайті уряду Норвегії (https://www.regjeringen.no/en/) і представлених на ньому міністерств.
    Yulia Osa 28 января, 19:03
    Також див.: https://www.regjeringen.no/en/topics/business-and-industry/state-ownership/id1336/; https://www.regjeringen.no/globalassets/upload/nhd/statenseierberetning/pdf/engelsk/the_governments_ownership_policy_2008.pdf ; https://www.regjeringen.no/contentassets/b7e367d388ba41dd839f34d64c0e4cc1/the-state-ownership-report-2015.pdf ; http://documents.worldbank.org/curated/en/228331468169750340/Corporate-governance-of-state-owned-enterprises-a-toolkit
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Yulia Osa 28 января, 17:30 При усій повазі до авторів цієї статі - поважних і порядних академічних учених, складається враження, що вони живуть у іншому ідеальному чесному і порядному світі, де усі поважають один одного, де держава захищає права усіх і кожного, де усі щасливі і багаті. Відповідно вони мислять настільки, наскільки дозволяє їм їх порядність. Життя наше - суцільне скотство, де людина людині ворог і вовк, де держава дбає лише про статки тих, хто при владі, де ставлення до пересічного громадянина, як з боку держави, так і з боку бізнесу приблизно таке саме, як до собачого лайна під ногами на тротуарі або гірше. Тому справедливого вирішення сумнозвісного земельного питання не буде. Основна маса чесних і порядних людей в Україні уже де-факто перетворилися на рабів, тепер це буде закріплено де-юре, в тому числі і початком продажу земель, зміною Трудового кодуксу, т.з. дерегуляцією, і т.п. ...аціями. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Yulia Osa 28 января, 17:15 Без землі не буде держави, хто отримає землю у власність, той контролюватиме державу, "замовлятиме музику". Те, що цю музику будуть замовляти світові аграрні корпорації-гіганти типу "Монсанто" немає сумнівів, вони сплять і бачать як задурно отримати українську родючу землю, а наші фермери їх не цікавлять - нехай здихають, або ідуть у рабство до цих корпорацій. Наші злодії при владі готові за дурно віддати землю китайцям і арабам, щоб потім купувати у них продовольство. Те що українська земля стане власністю іноземних корпорацій немає сумнівів. Будемо їсти лише ГМО кукурудзу і сою, як свині. "Реформами" село в Україні практично вже знищено, залишилось знищити "зайвих" людей - пенсіонерів, хворих, інвалідів, безробітних. Тому так активно проштовхується т.з. "пенсійна" і "медична" реформа, - щоб знищити зайвих людей. Молодь виїде за кордон, пенсіонерів замордують, залишиться пуста земля - саме те, що цікавить ненажерливий і жирний Захід у цій країні.
    reakzioner 10 февраля, 15:11
    тоді швидше жеріть рідну землю, шоб ненажерливий захід не встиг)))
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 28 января, 11:36 Досвід Бразилії в статті інтерпретовано неправильно. Багатії скуповують землю, а після цього самі не обробляють її, і другим не дають. Щоб цього не було, треба підвищити державну земельну ренту, тоді багатіям буде невигідно скуповувати землю "про запас". В Європі ця проблема вирішується таким чином: держава однією рукою дає, другою забирає, тобто, щоб не скуповували землю, держава стягує високу земельну ренту з кожного гектара, і одночасно виплачує субсидії за кожний центнер виробленої продукції. В Бразилії ж використовується корупціогенна схема: держава слідкує за дотриманням "суспільної функції", тобто критеріїв типу "...використання власності сприяє процвітанню, ... власніть використовується раціонально та адекватно..." та інші подібні критерії. Хто вирішує, сприяє чи не сприяє процвітанню? Місцевий держчиновник. Відповідно, багатії мають змогу підкупити його, а селяни не мають. Ось вам і проблема. Рукотворна. Тому в Україні треба застосувати європейський досвід, а не бразильський. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.12
EUR 29.45