Українська зовнішня торгівля: як не потонути в лібералізаційних хвилях

Таріел Васадзе 9 серпня 2013, 18:40
внешняя торговля

Читайте також

Як у світовому океані, так і в економіці кожна нова хвиля, породжувана змінами зовнішніх або внутрішніх умов, когось підносить угору і просуває вперед, а когось накриває. Лише той, хто розуміє, для чого це йому потрібно, ловить хвилю і підготовлений втриматися на ній, одержує максимальні вигоди від неї для просування у своєму розвитку, у тому числі й за рахунок тих, кого ця хвиля накриває.

На жаль, сучасна історія виходу України на простори глобального ринку — це історія боротьби з хвилями, що накривають.

Перша хвиля, з якою зустрілася Україна і яка накрила її, завдаючи при цьому досить серйозних збитків економіці, — це поспішний вступ до СОТ на невигідних для країни умовах. Як не підготовлену до зустрічі з водною стихією дитину кидають у бурхливий океан, так і український бізнес, не підготувавши, не давши часу для адаптації, напередодні світової фінансової кризи, минула влада кинула в обійми глобальної торговельної системи. Погіршило ситуацію і те, що зміна умов і правил зовнішньої торгівлі відбулася в середині бюджетного року. Цим Україна повторила досвід/помилку не найбільш успішних країн — членів СОТ — Ямайки і Грузії. У той час як інші країни змінювали умови або наприкінці, або на початку року, закладаючи нові ризики і можливі втрати до своїх бюджетів.

Що ми одержали в підсумку: падіння промислового виробництва; негативний результат, або так зване сальдо зовнішньої торгівлі погіршилося на 4,5 млрд дол., і, як наслідок, дефіцит поточного рахунку... Все це викликає недовіру до національної економіки з боку інвесторів.

Минуло вже п'ять років, як ми лібералізували зовнішню торгівлю. Наш середній тариф на кордоні — один із найнижчих у світі. Але за ці п'ять років ми не побачили жодного нового серйозного інвестора в промисловому секторі. Жоден світовий виробник не прийшов в Україну з виробничою програмою. Увесь цей час нашу країну розглядають виключно як майданчик для розвитку торговельних мереж зі збуту готової імпортної продукції. І цього слід було очікувати. Ніхто не витрачатиметься на створення виробництва продукту, який простіше і дешевше завезти і продати. Світовий досвід показує, що інвестиції в індустріальний сектор приходять тоді, коли він має високий рівень тарифного захисту і гарантовану державну підтримку. Саме такий підхід лежав в основі економічного дива і технологічного прориву Південної Кореї, Туреччини, Китаю, а сьогодні застосовується в Бразилії, Росії, Індії, тобто в економіках, які найбільш динамічно розвиваються.

Однак функціонери СОТ і єврочиновники категорично не рекомендують Україні користуватися цим рецептом. Країні, що має потенціал в авіаційній промисловості, суднобудуванні, автомобілебудуванні, приладобудуванні, відкрито нав'язують роль сільськогосподарського придатка Європи.

Як наслідок, Україна демонструє стрімку технологічну деградацію. Замість того щоб шукати можливості виходу на новий рівень розвитку, ми добровільно втрачаємо ядро існуючого технологічного укладу і повертаємося до аграрного суспільства, що є дуже рідкісним випадком у світовій практиці.

Можливо, приєднуючись до великого торгового клубу, наші колишні керівники сподівалися знайти там друзів. Але в торгівлі друзів немає. Торгівля — це боротьба. Боротьба за місце на ринку, боротьба за споживача, за фінансові ресурси... Нас втягнули в боротьбу без союзників, без зброї, не вивчивши сильних і слабких сторін — як своїх, так і конкурентів.

Наші спроби законно використати інструменти захисту від виниклих загроз, так само, як і бажання легально скористатися прописаним правом на перегляд своїх тарифних зобов'язань, наражаються на жорсткий опір більш успішних колег із СОТ, які приєдналися до цієї організації виважено, прагматично, у правильний для себе час і на зручних для себе умовах.

Перебуваючи в такому, без перебільшення, приниженому й послабленому стані, Україна готується до кидка під нову хвилю лібералізації торгівлі, ім'я якої — поглиблена і всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС, що подається Україні як складова частина Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Лобісти цього проекту акцентують увагу на євроінтеграційних настроях суспільства. При цьому вони неохоче говорять про те, що політична складова цього документа, який набуде чинності тільки після ратифікації всіма національними парламентами ЄС, не дає нам статусу асоційованого члена ЄС і не є інструментом інтеграції в європейську родину. Мало хто акцентує увагу і на тому факті, що угода про асоціацію з ЄС діє в таких країнах, як Єгипет, Марокко, Алжир, Туніс, Йорданія, Ліван, Мексика та ін. Що, ці країни — майбутні члени ЄС?! Чи в цих країнах немає проблем з демократією, чи завдяки угодам рівень і якість життя їхніх громадян наблизилися до європейських стандартів? Може, вони обласкані європейськими інвестиціями? На жаль, на ці запитання є одна, досить визначена відповідь.

Відкритими залишаються інші запитання: чому так погано замаскована під євроінтеграційний процес потреба ЄС у розширенні ринків збуту своєї продукції загнала в глухий кут наших перемовників? І чому ці переговори вели ті самі люди, які так "вдало" підготували свого часу й угоду із СОТ?

Ми є свідками унікального явища — агресивне просування готової продукції європейських виробників на український ринок підноситься як політична поступка української влади. Браво європейській дипломатії!

Політика — політикою, але що очікує українську економіку? Які перспективи відкриються у нашого бізнесу в умовах нової поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, що, на відміну від політичної складової Угоди про асоціацію з ЄС, почне діяти відразу після ратифікації Україною?

Нам кажуть: ви одержуєте доступ на ринок із населенням у 
500 млн чоловік. Але при цьому дипломатично мовчать, що пропозиція на цьому ринку вже давно перевищує попит, що градус конкуренції на ньому такий високий, що його не витримують високотехнологічні європейські, американські, японські компанії.

Нам наводять як приклад успіх Південної Кореї, що має ЗВТ з ЄС. Забуваючи при цьому сказати, що Південна Корея на момент підписання угоди з Євросоюзом мала добре розвинену експорто
орієнтовану економіку. Корейці знали, куди вони йдуть, а головне — з чим. Ще до ЗВТ вони сформували великий продуктовий портфель й успішно з ним розвивалися на ринках країн Євросоюзу. Образно кажучи, вони осідлали хвилю лібералізації, що просунула і закріпила їх у Європі.

Чи одержить Україна від нової хвилі лібералізації такі ж переваги, як Південна Корея?

Сьогодні ми не конкуренти для європейських виробників на стагнуючих споживчих ринках ЄС. І якщо бути чесними, то нам нема з чим виходити на ці ринки. Досвід членства у СОТ підтверджує це. За останні п'ять років дефіцит торговельного балансу в частині товарів між Україною та ЄС погіршився для нашої країни на 2 млрд дол. США. При цьому в структурі українського експорту частка Європи зменшилася на 5%.

Тому цілком очевидно, що після зняття решти бар'єрів для промислових товарів вигодонабувачем буде лише одна сторона, і це не Україна. Вітчизняній економіці можна буде очікувати тільки збільшення дефіциту в торгівлі з ЄС і закріплення сировинного характеру експортних поставок. І нам не вдасться компенсувати зростання витрат на імпорт промислових товарів з ЄС значним збільшенням експорту в Європу продукції наших аграріїв. Адже угода про всеохоплюючу вільну торгівлю квотує експорт в ЄС понад 300 сільськогосподарських і продовольчих товарних позицій. Обмеження настільки серйозні, що стосовно більшості товарів становлять не більш як 5% від обсягу ринку Євросоюзу.

Вимагаючи від України створення рівних умов для реалізації товарів як місцевого виробника, так і європейського, наші партнери в ЄС не поспішають створювати рівні умови для бізнесменів і найманих працівників у їхньому переміщенні територією цієї — вільної — зони. Уже сьогодні, без Угоди про асоціацію, будь-який представник будь-якої європейської компанії може вільно в'їхати на територію України для вирішення питань свого бізнесу. Тоді як для українців, навіть після вдалої ратифікації всіма членами ЄС політичної частини Угоди про асоціацію, в'їзд на територію ЄС залишиться строго регламентованим та обмеженим візовим режимом. Такий підхід апріорі не створює тих рівних умов у торгівлі, про які нам постійно говорять "євроінтегратори".

Однак ні посилення експансії товарів з ЄС, ні закладені в базовий документ обмеження для української продукції, ні збереження одностороннього візового режиму не є найбільш болісними викликами, які постануть перед Україною після підписання Угоди про асоціацію. Головний виклик, на який наразиться наша економіка, — це втрата можливості вільного доступу на ринки країн, які входять до Митного союзу. Ринки, на які припадає 32% усього нашого експорту, за рахунок якого лише торік країна заробила понад 22 млрд дол. США. Ті ринки, де знають нашу продукцію, на яких вона має попит. Зрештою, це ті ринки, на які орієнтуються у своєму розвитку ті ж європейські виробники та інвестори.

Не секрет, що географічна близькість, існуючі коопераційні зв'язки і тісне міждержавне співробітництво з країнами СНД і насамперед з країнами, які входять до Митного союзу дають Україні основні конкурентні переваги в очах потенційних інвесторів. Втрата таких переваг поставить остаточну крапку в надії на залучення зовнішніх інвестицій в індустріальний сектор нашої економіки.

Першим дзвоником, що демонструє ці побоювання, є тенденція із згортання європейськими банками своєї діяльності в Україні. Представники фінансового сектора Європи залишають країну, яка перебуває за один крок від створення ЗВТ з ЄС!

Повертаючись до досвіду корейців, можна констатувати, що українські політики діють з точністю до навпаки. Заради лояльності електорату вони готові вивести Україну з тих ринків, де вона має гарні і перспективні позиції, де динаміка розвитку споживчого попиту — одна з найвищих у світі, звільняючи тим самим місце своїм конкурентам.

 

Залишилося зовсім небагато часу, і ми зобов'язані будемо зробити вибір між перспективою розвитку сектора високих технологій, машинобудування, авіабудування, електроніки і долею аграрної периферії колиски демократії без права голосу, але з жорсткими зобов'язаннями. Від цього вибору залежатиме не лише доля сьогоднішніх політичних сил, а й якість життя мільйонів наших співгромадян. Сподіватимемося, що влада не повторить помилок своїх попередників і прийме зважене прагматичне рішення.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
30 коментарів
  • Аферист 16 декабря, 05:34 Как обычно кучи умников книжных... ладно промолчу. Скажу только 2 вещи : ес/тс -разницы нет. Все равно подписывать они будут не в наших а своих интересах. за 20 лет неужели так ничего и не дошло? народ 4сть только перед выборами. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alex 15 августа, 13:19 тяжело поверить, что васадзе сам написал эту статью. как всегда, забашлял реальному автору. пусть народ думает, что я такой умный. ты, дагагой, лучше расскажи нам, как обеспечил себе европейскую перспективу в отдельно взятой европейской стране........ а мы должны в говне всю жизнь
    виталий 15 августа, 17:01
    ) Он в Украине себя обеспечил. У вас же, от перемены прописки вряд ли что-то поменяется, но, если хотите себе европейскую "перспективу", то попробуйте эмигрировать, потому что ЗСТ вам членства в ЕС все равно не даст. Вы, наверное, плохо его статью прочитали.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • МУ 15 августа, 11:13 Вот и видно, кто за ЗСТ горой, чиновники (смотрящие) всех уровней. Козе понятно, что брать откаты за ввоз "качественных" машин намного проще, чем налаживать производство пусть не идеальных. но все же покупаемых моделей в своей неньке. Так что, производители чего бы то ни было, сушите сухари и радуйтесь за украинского чиновника, что он сможет не вылезать из-за бугра за ваш счет. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Манфред 14 августа, 12:34 Думаю, что подписание соглашения Украины с ЕС зависит уже только от решения самого ЕС. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • гело akinak 12 августа, 21:57 Це ж треба так, випускає авто 90-х років і хоче нас назад в імперію, бо там ці його драчки ще можна спихнути...Такі як він не думає про модернізацію заводів, машин, національну самостійну державу, а їм би бабло срубіть...Чемодан, поїзд, Тбілісі і хай там заспіває цю пісню... Де він буде і що з ним зроблять? Ясно що чужої країни, народу не шкода, обогащайся....!!!
    смеругл 13 августа, 10:53
    Таріел Шакрович гнучкий політик (змінює партію разом із зміною влади в країні: За єду, трудова Україна, БЮТ, регіони), та як результат вдалий бізнесмен – власник близько 400 підприємств, які працюють через офшори. Його статтю потрібно читати думаючи лише про його гнучкість та бізнес цілі – де більше він заробить в ЄС, чи в МС. Швидше за все в ЄС його автобізнес заглохне під тиском хвилі якісних європейських авто. А нам, простим українцям, потрібно думати не про зайд акул-олігархів з їх шкурними інтересами, а про рівень та стандарти життя, які можуть бути в європейській Україні - ми не гірші поляків, чехів, словаків….
    виталий 13 августа, 14:52
    ) При чем здесь ЗСТ? Васадзе как раз себе уже обеспечил и обеспечит "стандарты жизни" в любом случае, чего не скажешь про большинство. Вы уж если ратуете за ЗСТ, то требуйте от подобных Порошенко подписывать подобные соглашения только на условии предоставления ЕС хотя бы права свободного въезда и трудоустройства для граждан Украины, но, ведь, ничего подобного нет.
    гость 13 августа, 15:55
    Треба дбати не про те скільки зароблять чи не зароблять "акули", а перш за все чи залишаться в Україні підприємства з випуску авто хоча б яких-небудь і як наслідок чи будуть робочі місця для українців. Європі наші проблеми не потрібні. В статті зрозуміло сказано - потрібен ЄС наш ринок збуту без мит. Вкладати гроші в Україну вони не збираються - в саміх криза! І відкривати свій ринок праці для українців вони взагалі не мають наміру, тому безвізовий режим нам не бачити як власних вух!
    comment 16 августа, 00:47
    Как раз такой объем экспорта в ТС показывает отсутствие конкурентноспособных товаров для ЕС в Украине. И "закрытие" такого рынка должно привести к глубокой модернизации производства (если владельцы дружат с головой) или уходу с рынка вообще. Газ стал дорогим - Пинчук построил современный электрометаллургический комбинат. На нем себестоимость стали на 20% ниже, чем у конкурентов, а производительность одного рабочего в 4 раза выше. Для сравнения: по результатам 2008 года на устаревший (и дорогой) мартеновский способ производства стали приходится 2,2 % всей мировой выплавки стали (и наибольший удельный вес - в Украине (свыше 40 % мирового пр-ва)). ЗАЧЕМ поддерживать (экспортом) такое старье??? И так по всем отраслям. Владельцам пора раскошеливаться на правильную модернизацию всего и вся. Хватит накапливать (яхты, особняки, золото, бриллианты)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Julik 12 августа, 14:34 Morih ответ на Ваш вопрос: В республиканские и местные бюджеты за каждый произведенный ланос отчисляется 17 тыс. гривен. Вам это что-нибудь говорит?
    morih 12 августа, 20:25
    Мене цікавить загальний баланс , а не окремі цифри, в які невідомо що входить.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • morih 12 августа, 12:02 В мене до автора одне маленьке питання, скільки грошей, для виготовлення одного автомобіля ланос, залишається в Україні (зарплати , плати за землю, податки до бюджету, збори до різних фондів і т.д.),а скільки валюти йде з країни на закупівлю імпортних частин і вузлів? а який баланс по інших моделях? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Манфред 12 августа, 09:12 Так остается не понятным заинтересована ли Украина в подписании соглашения с ЕС или нет? Насколько можно понять нынешнюю власть, она надеется играть на две стороны, как бы не осознавая обязательств ни перед какими партнерами. Можно ли такую игру назвать умной, если все стороны ее прекрасно понимают?
    гость 13 августа, 15:57
    Власть не очень умная.....думает, что никто ничего не соображает! Но зато сильная.........
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Гость 11 августа, 20:38 Если уже господин Васадзе прозрел - значит еще не все потеряно! Хотя сам то сидит в основном на импорте, но видно понял что при тотальной деиндустриализации украинской экономики некому будет покупать его мерседесы! Интересно кто из наших бизнесменов знаком с условиями о ЗСТ с ЕС? Наконец-то стали осознавать последствия сдачи украинского рынка! Тем более, что речь о включении Украины в ЕС действительно не идет. У них цель одна - беспошлинный украинский рынок! Браво г-н Васадзе! Объясняйте вашим коллегам чем закончится для них открытый рынок с ЕС!!! А то поздно будет! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 11 августа, 20:05 г-н Васадзе (он же по совместительству и засланец ТС) как-то забывает о тех перманентных войнах, которые ведет Россия с товарами из Украины и как в самой России приняты куча программ по замещению украинских товаров на российские аналоги и господа онищенки и стоящие за их спинами путины-шмутины спят и видят как обогащаются российские олигархи-чиновники от их протекционистской политики... И тогда (алилуйя!!!) Украина вступает не в говно, так в таможенный союз...Только вот опыт соседней Беларуси показывает нам, что это отнюдь не панацея от Российских претензий и опыт успешного поглощения конкурентоспособных белорусских предприятий Россиией у зюзюков уже немалый - это и белтранснгаз и калийные предприятия и сотовая связь, вот еще лукашенковсое НПЗ приватизируют и будет полный комплект - тогда бацька будет даже в парашу ходить с разрешения ВВП. Вообще глупо искать причины своей глупости извне - ведь никто не решал за януковича, сажать ему оппозицию или не сажать или продавать Севастополь за эвфемерную скидку в 100$ за газ, если привязка идет к самому дорогому рынку Италии? Проблема в том, что народ Украины, не контролируя власть НИКОГДА не сможет жить СВОБОДНО, вести бизнес ЧЕСТНО и процветать не хуже Китая... А уродов у власти, думающих о людях только под выборы президента у нас всегда хватало и нынешний тому прямое подтверждение.... Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.90
EUR 29.07