Купецьке слово. Президентська справа

Юлія Мостова 13 червня 2014, 21:00
фото

Читайте також

За великим рахунком, ми мусимо визначитися з відповіддю на головне запитання: Україна хоче бути державою — чи Україна хоче здаватися державою? Залежно від відповіді і слід вибирати варіанти вирішення ситуації, оцінювати дії гілок влади, визначати мету й точки докладання першочергових зусиль громадянського суспільства тощо. Певна річ, наша країна перебуває не у вакуумі. Більше того, на сьогодні вона і для Заходу, і для Росії — об'єкт, а не суб'єкт процесу. А ще точніше: Україна — це дошка, що тріщить, на якій Москва й Вашингтон проводять раунд армрестлінгу. Йосип Віссаріонович Путін хотів цієї сутички і шукав для неї привід. Михайло Сергійович Обама був не проти, але виявився ще не готовим. Майдан, народження якого не віщували навіть зірки, став передчасним пострілом зі стартового пістолета, що запустив протистояння світів. Росія, де рішення приймаються максимально оперативно, бо шлях від ідеї до наказу проходить в одній голові, виявилася найбільш ефективною, з погляду використання ситуації. Америка, через наявність процедур, які не є формальністю, а також через неготовність до прямого зіткнення з Москвою, відстала. А про неповоротку Європу, давно простьобану російськими грішми, треба говорити, швидше, як про публіку на цьому матчі. Причому зацікавлену у відсутності переможця.

А ми скрипимо, кришимося, обвалюємося шматками. Ми, руками Яценюка, безмовно виконуємо далеко не завжди придатні для ситуації, що склалася, шаблони МВФ. Ми, руками Турчинова, не підписуємо наказ про застосування зброї в Криму. Ми, руками Порошенка, потискуємо руку Путіна, яка дала відмашку на захоплення наших земель на Півдні і вбивство наших громадян на Сході. Ми — об'єкт, ми — дошка, про життя молекул у якій нагадує жалібне скрипіння нашої двоетапної постмайданної влади.

Мабуть, усе могло б бути інакше. 

Ні для кого не секрет, що на руках і так нерішучих Яценюка й Турчинова практично з перших днів кримської анексії повисли європейські, а головним чином — американські дипломати: за жодних умов українська влада не повинна була створити обставин, котрі б змусили США та союзників прямо втрутитися в україно-російський конфлікт. У результаті Українська держава втратила Крим, гідність, довіру до себе військових і зазнала дуже серйозних економічних втрат. Американський посол розповів нам про те, що тільки побудовою демократичної й економічно привабливої держави ми зможемо повернути собі Крим. Мудро. Де План Маршалла для України? Запитання не пустопорожнє. Втративши все вище перелічене, Україна дала своїм західним партнерам можливість ще років півтора-два у затишній обстановці пабів складати плани, як вони захищатимуть свій спосіб життя від людини, котра, за визначенням Ангели Меркель, "уже не з нами", але з ядерною валізкою. Хіба ця передишка нічого не варта? Україна, що віддала третій у світі арсенал ядерної зброї, на стримування якого Вашингтон щорічно витрачав 10 млрд дол. на початку 1990-х, — має сприймати будапештський Меморандум як фільчину грамоту? Україна повинна забути про те, що кожен долар, украдений у її громадян, десятками мільярдів працює на економіки країн Заходу, оскільки захований або в них, або у створених ними й патронованих ними офшорних зонах? Україна повинна забути, хто кричав: "Вас усіх уб'ють!" — і примушував трійку Майдану 21 лютого підписати політично-кабальну угоду з президентом, котрий уже третій день як вивозив із країни награбоване і котрого залишили всі силовики? Україна повинна забути, що країни ЄС, у чиїх банках містилися болючі точки ініціаторів розгону Майдану, не захотіли оперативно виконувати свої ж закони й порушувати антикорупційні розслідування, здатні купирувати подальший трагічний розвиток подій у нашій країні? Україна повинна забути, що лідери європейських держав натякали Києву на небажаність педалювання питання з підписанням другої частини Угоди про асоціацію з ЄС, бо це може викликати ескалацію з боку Росії, що спонукатиме ЄС просилити санкції, а це негативно сприймають корпорації, бо можуть зазнати втрат від недоторгівлі з РФ? 

Українського питання багато хто хоче позбутися чим швидше, тим краще. Запрошення Петра Порошенка в Нормандію було не так даниною полеглим під час Другої світової українцям, як пасткою, мета якої полягала в переведенні української проблеми на двосторонній києво-московський рівень. Ніхто не хоче воювати за Україну; ніхто не хоче зазнавати економічних втрат від санкцій проти Росії. Тоді повторюю запитання: де План Маршалла? Чи хоча б списання Україні старих боргів, на погашення яких нам поблажливо виділили нові кредити? Хто-небудь із української влади порушував це комплексне й правомірне питання у Вашингтоні; в офісі МВФ? Хтось зізнався в тому, що нам потрібні не так ідеї реформ: усе вже давно розроблено й описано — тільки вибирай, а нам потрібні "смотрящі" від цивілізованого світу. Вони потрібні в Нацбанку, щоб не допустити мутного рефінансування й визначення шляхів вимивання грошей із допомогою акцизних марок; вони потрібні у Фонді держмайна, щоб не допустити приватизаційних конкурсних маніпуляцій; вони потрібні в Мінпаливенерго щоб не допустити міжсобойчика з дерибану ГТС, "Укртранснафти" й "Укрнафти" між вірними короні олігархами; вони потрібні в податковій службі для відстеження умов повернення ПДВ; вони потрібні в "Укравтодорі", щоб не допустити зняття відсотків; вони потрібні в ГПУ, щоб припинити рекет; вони потрібні в Держказначействі для перешкоджання відкотам; вони потрібні в Антимонопольному комітеті, який ніяк не побачить точку докладання сил у рудно-сировинній, газорозподільній, авіаперевізній, банківській та іншій сферах; вони потрібні в Мінтрансі для запобігання портовим та залізничним схемам дерибану; вони потрібні прем'єр-міністрові, щоб зупинити все вище перелічене, включно з новим масштабним переділом власності з вдячністю за сприяння цьому. 

До речі, наявність усіх цих проблем, знову-таки, нагадує нам про необхідність вибору: бути — чи здаватися? Бо з їх збереженням державою можна тільки здаватися. Бездарність АТО має об'єктивні пояснення: міліція померла; армія тільки оживає; СБУ обливається то живою, то мертвою водою, а ми з вами щодня оживаємо й помираємо, не відводячи очей від стрічки новин зі Сходу. Нам же не до схем і переділів, правда? Ти дерибан бачиш? А він є... 

А ось чіткої політики в умовах війни в України як не було, так і немає. Київ розірвав дипвідносини з Москвою? Може, вислав із Києва, Харкова й Одеси полчища ФСБшників, які працюють там під дипломатичним прикриттям? Провів професійну дискусію й аналіз можливостей відрізання Криму від води, газу та електрики? Обміняв збереження забезпечення на ціну російського газу? Заборонив "Аерофлоту", що літає в Крим, польоти в Україну? Жорстко зайнявся лобіюванням інтересів українських виробників на альтернативних російському ринках? Якщо не запровадив візи з РФ, то принаймні в'їзд за закордонними паспортами? Проаналізував помилки АТО? Запровадив на Сході воєнний стан, що дозволив би професіоналам у нічний час і точково виконувати свою роботу, мінімально піддаючи мирне населення небезпеці? Затвердив нарешті оборонне замовлення, відмінне від лебедєвського й саламатинського? Почав процедуру притягнення до відповідальності винних у втраті Криму, щоб іншим "царським мордам" не кортіло казенними землями розкидатися? Закрив збройними силами кордон? Повернув в Україну миротворчі контингенти з Косово, Ліберії чи Конго? Забезпечив українських дипломатів оперативною й достовірною інформацією про події на Сході? Тих дипломатів, які три місяці дізнавалися про війну з Фейсбука Дмитра Тимчука і з цими знаннями мусили протистояти в Європі російським спецслужбам, російським дипломатам, а найголовніше — російським грошам, які чудовим чином чимало західних експертів, журналістів і дипломатів перетворюють на проросійських?

Проводячи таку політику, Київ розізлив би і Москву, і Захід? Найімовірніше. Але він би примусив себе поважати і з собою рахуватися. Не скиглити, не тріщати, не зазирати в очі. А відвоювати право голосу країни, яка захищає себе і залучає у свій захист сильних світових гравців.

Але, схоже, довгоочікуваний президент вирішив зробити інакше. Принаймні — зараз. Петро Порошенко вирішив розпочати переговори з Путіним. І не тільки тому, що цього хотів у першу чергу Євросоюз. А й тому, що для Порошенка переговори — це природне середовище проживання. Петро Олексійович по суті — купець. Переговори — це його повітря, його сировина, його бізнес, його модус операнді. Енергія, що б'є ключем, і повна відсутність бар'єрів у виборі партнерів з переговорів робили Порошенка відносно ефективним бізнесменом і політиком. Крім того, новому главі держави властиве прагнення все робити самому. Бо саме він — найкращий дипломат, найкращий воїн, найкращий прокурор, найкращий контррозвідник, найкращий банкір... Втім, усе це в нас ще буде час спостерігати. Ці пояснення потрібні лише для того, аби зрозуміти, чому президент України, маючи можливість вести переговори з Москвою через прем'єра, міністрів і дипломатів, узявся за них сам, не чекаючи формального вступу на посаду.

А тепер запитання: що таке Петро Порошенко може запропонувати Володимиру Путіну, чого Путін не може взяти сам? Припинити АТО? Так це під силу самому Путіна, який поставляє на Схід нашої країни інструкторів, найманців, усіляку зброю й боєприпаси, БТРи, а тепер уже й танки в супроводі авіації. Відмовитися від вступу в НАТО? Так навіть якщо буде така спроба — в Путіна є всі можливості заблокувати прийняття України в Альянс. Політичну лояльність Києва? Так Путін уже не повірить персональним запевненням. Офіційну відмову від Криму? А навіщо Путіну третій Майдан? Тим більше що він абсолютно впевнений у тому, що українська економіка вже восени дасть привід для масштабних соціальних потрясінь по всій країні. 

Схід для Путіна — не мета, а засіб дестабілізувати ситуацію в усій Україні. Україна для Путіна — не мета, а засіб, користаючи який він утверджується як лідер Європи. Найкраще це розуміє Ангела Меркель. Саме вона робить важкий вибір між цінами й цінностями, визначаючись зі своєю позицією, наприклад, щодо підписання 27 червня Угоди про Асоціацію ЄС і України. Адже Путін стовпить за собою місце політика, без урахування думки якого Європа не повинна приймати серйозних рішень. І багато лідерів країн ЄС із цим своєкорисливо змирилися, радісно тискаючи ручку того, хто представляє державу, чиїх царів, на їхню власну думку, в минулі століття вони навчили ходити на двох ногах. Але головне, Україна для Путіна — це засіб внести розкол між Європою та Сполученими Штатами. Америка, готова перейти до санкцій третього рівня, які передбачають вступ у гру банків, не наважується в односторонньому порядку вдатися до цього кроку, оскільки Європа не готова брати приклад із Вашингтона. Обама, навіть під тиском своїх "яструбів", поки що не зважується демонструвати тріщину з ЄС. 

З огляду на все перелічене, за великим рахунком, Порошенко може запропонувати Путіну тільки перемогу Росії над Америкою в цьому бою. А отже, капітуляцію України, перетворення країни на ампутанта. "Брестський мир" з усікновенням територій, гідності, мрії, перспектив вирватися з сірої зони, нарешті самовизначившись і відстоявши свій вибір. 

Чи хоче цього Порошенко? Звісно, ні. Він не боягуз. Як відмінник із "незадовільно" в табелі з поведінки, він з дитинства знає, що, зустрівши погану компанію на мосту, треба бити в ніс наймасивнішого. Він точно знає, що портрет у підручнику української історії його цікавить більше, ніж масштаб фінансових дивідендів, які традиційно може приносити посада президента (з сотнями тисяч гектарів пізніше розберемося). Але при цьому він пам'ятає, що 55% українських виборців проголосували за нього в першому турі, "щоб війна закінчилася". А ще він знає, що повинен продемонструвати Заходу переконливу спробу провести результативні переговори з Путіним. А вже коли ця спроба не вдасться, то Заходу доведеться закінчувати танці з санкціями на гребінці і по-справжньому починати боротися якщо не за Україну, то за самих себе — точно. Порошенко вв'язується у бій, щоб "там побачити".

Якого значення переговорам із президентом України надає Путін — нам невідомо. Можливо, він зволікає час. Адже розростання хаосу на Сході здатне вже найближчим часом зупинити підприємства регіону і, відповідно, втягнути в турбулентні потоки шахтарів і металургів, які залишаться без зарплат. Свій кордон росіяни закриють. І можна не сумніватися в тому, що розлючені народні маси Донбасу в усіх своїх бідах обвинуватять Київ, який, власне, поряд — рукою подати... 

А може, президент РФ чекає осені, адже, як уже було згадано, саме тоді Путін очікує обвалу української економіки та соціальних бунтів. Насправді, якщо нічого радикально й оперативно не зміниться у підходах до управління економікою, то боюся, що його прогнози отримають червоний ступінь імовірності. Адже більшість нас ще так і не зрозуміла дуже важливої речі: не меншою, ніж корупція, загрозою для нашої держави є інтелектуальне виродження переважної маси можновладців. Але не будемо зараз відволікатися, а повернімося до резонів кремлівського вождя. 

Напевно слід розуміти ось що: Путін, який успадкував від Єльцина метод приборкування українських лідерів, більше не має наміру робити ставку на лояльність особистості, котра перебуває біля керма країни. І не тільки тому, що, за чинною Конституцією, кермо, яке дісталося Порошенку, у кілька разів менше від того, від якого з такими труднощами віддерли Януковича. Путін хоче системного закріплення васальності України, максимального з можливих кріплень — конституційного. Мова, нейтральний статус, виборність губернаторів, федералізація. Змін до Конституції також хоче й Америка: під час останнього візиту Вікторія Нуланд висловилася прямо — спочатку Конституція, потім дострокові перевибори парламенту.

Є високий ризик того, що, зробивши Конституцію частиною переговорів, президент втратить не тільки темп, а й чітке бачення ситуації, яку замутять формулювання статей і війна за їх нюанси. Поруч, безумовно, є ті, хто допоможе. Хто щиро вважає, що для України навіть здаватися державою — непорозуміння. Адже поруч багатолітній друг президента — Михайло Зурабов — надзвичайний і повноважний посол Росії в Україні, про якого в Кремлі з роками нарешті згадали. Поруч незнищенний Віктор Медведчук, що переходить від Кучми до Тимошенко, від Тимошенко до Януковича, і нині затребуваний, — медіум, здатний розмовляти з духами живих і здорових кумів — Путіна й Медведєва. Поруч Костянтин Григоришин, здатний підставити плече не тільки під час витратної виборчої кампанії, а й під час обговорення дивної ідеї щодо створення масштабного клірингового центру, покликаного "упорядкувати" торгові відносини між Україною і Росією. 

Переговори з Росією провести за шаблоном бізнес-переговорів не вдасться. Путін не зважає на бізнесменів: у його системі він сам призначає, кому бути багатим, а кому — злидарювати. Якщо ми отримали владу з попереднім набором недоліків, які просто проявляються на тесті блідішою смужкою, то єдине, чого країна досягне, — це скорочення термінів між Майданами і збільшення кількості жертв на них. Було б славно, щоб кабан і козуля, завалені минулого четверга в президентському "Заліссі" з нагоди сімейного торжества, стали останнім символом, який сприяє відродженню зовсім свіжого минулого. 

Наступний тиждень може змінити обставини; зробити їх сильнішими, ніж бажання лідера країни-агресора. Для цього необхідний переконливий успіх в АТО. Кадрові призначення нового президента теж багато що розкажуть про його наміри. Порошенко-бізнесмен для Путіна — розгорнута книжка. Порошенко-президент — книжка, не прочитана ще ніким. Можливо, місяці, проведені Петром Олексійовичем на Майдані, переконали його в тому, що, здавалося б, алогічність реакцій, непередбачуваність дій, зрештою — ірраціональність бувають переможними. Правота надає сил. Віра — безстрашності. А принципи — не ситуативну, а усвідомлену підтримку громадян. Люди хочуть миру, але не за всяку ціну. І багато, дуже багато хто розуміє, що за мир треба інколи й повоювати. Хоча б для того, аби він не виявився полоном.

Можливо, Київ доб'ється непорушності домовленостей підписання Угоди про Асоціацію. Зможе відстояти багатосторонній формат переговорів, не дозволивши замкнути себе в клітці з тигром. Демонстрація єдності прем'єра і президента, які вже почали у дрібницях копати один під одного, зовсім не завадить у нинішніх умовах. Зрештою, держава мусить визначитися і, визначившись, дати зрозуміти друзям і ворогам: ми граємо — чи в нас можна "рибу загортати".

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
92 коментаря
  • leleka50@mail.ru 22 июня, 01:02 А представиться слабо, прежде ,чем начинать зомбирование.Ну хотя бы подпишитесь-просто Путин)) Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • GTolstyh 19 июня, 13:44 Государство должно определиться и пересесть со ржавого "изобретенного" велосипеда на новый: Перейти со старой коррумпированной системы на новую, инновационную – ТРЕТЬЮ СОЛИДАРНУЮ МОДЕЛЬ ЭКОНОМИКИ (Т-модель), в которой экономика будет работать на все общество, а не на одинокие «таланты». Для этого не надо забирать все у «богатых» и делить среди «бедных», чтобы всех сделать «нищими». Надо изменить саму систему распределения материальных благ в обществе, в которой каждому человеку, гражданину (рабочему, инженеру, врачу, учителю, милиционеру, чиновнику, депутату, предпринимателю) будут доставаться не крохи с «барского» стола, а доля тех достижений, той предприимчивости - тех конкретных конечных результатов (КР), в которые ежедневно каждый вкладывает свой труд, свой ум, свою жизнь в общем деле построения своей компании, своего города, своей страны. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ClioS 19 июня, 12:24 Спасибо автору – статья отличная. «Зеркало» - один из немногих информационных ресурсов, собирающий мыслящих людей. В настоящее время это очень важно. И было бы здорово, если бы на этом ресурсе открылся раздел форума для обсуждений различных тем, интересующих читателей. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Олександр Гуленко 19 июня, 12:10 і навіть в критичний момент на східному фронті не бачу позитивного впливу держави - воюють самоорганізовані самозабезпечені батальйони, а армія в засадах сидить, прикордонники ті зовсім втекли Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 18 июня, 07:00
    Борис Борисов 16 июня, 11:13 Очень много слов... и очень мало здравого смысла. Юлия Мостовая, наберитесь смелости взглянуть в лицо неприятной правде: Украине НЕ СОСТОЯЛАСЬ, как государство. Может, просто еще не доросла. Весь период своей независимости она вела себя, как глупый подросток, у которого много амбиций и самолюбия, но мало возможностей и еще меньше мозгов. Стартовые позиции были отличные: от Союза досталась развитая промышленность, хорошее сельское хозяйство, оборудованные порты на теплых морях, густая железнодорожная сеть. + к этому, иже от природы досталось: разнообразные полезные ископаемые, отличное геостратегическое положение, великолепные черноземы, хороший климат. Очень многие страны на коленях благодарили бы Бога за такой подарок! А что сделала Украина? Она ухитрилась за 22 года бездарно разбазарить, профукать, разворовать ВСЕ. При этом, еще вдрызг разругавшись с могущественным соседом. Ребята, вот я искренне (без всякого злорадства, поверьте) пытаюсь понять: вы в самом деле лишились разума? Единственное, что от вас требовалось - не наделать совсем уж глупых, непростительных ошибок. А вы их делали и продолжаете делать, с садомазохистстким упорством маньяка наступая на одни и те же грабли и вопя: "Не учите нас, мы самостийные, имеем право!" Да ради Бога. Только вы уже на краю пропасти, и все идет к тому, что вы в нее прыгнете. Вам это очень надо? Вы всерьез решили угробить свою несчастную страну и ее народ?
    Насколько можно судить из содержания данного комента Борис россиянин. Что важно, поскольку таких как он сейчас в России не очень много, - россиянин, который, по крайней мере мне так показалось, без всякой предвзятости пытается понять в чем причина неуспешности постсоветского периода существования Украины, и в самом деле, имевшей в начале 90-х неплохие стартовые позиции. Поэтому захотелось ответить, а точнее высказать некоторые суждения по затронутой проблеме (в целом тема для отдельного фундаментального исследования), а если получится то и содержательно пообщаться по ней. Но прежде пару слов о тезисе Бориса: "Украина НЕ СОСТОЯЛАСЬ, как государство" - фэйл стейт, одним словом. Причем, характеризуя Украину таким образом, Борис, судя из контекста, с другой стороны, видимо, считает Россию государством состоявшимся. Есть ли основания для подобного утверждения касательно Украины? В значительной степени есть. Чего, впрочем, не отрицает и автор вышеизложенной статьи. Государство, как известно, такая организация общества, которая призвана обеспечить сносные (а в оптимуме - максимально благоприятные на данном этапе развития мировой цивилизации) услвия его существования в определенных - отнесенных к его компетенции, сферах его жизнедеятельности. Смогла ли добиться этого Украина кнастоящему времени? Только отчасти. А следовательно ее государственность в точном значении данного термина и в правду можно поставить под сомнение. В тоже время, чаще всего такая характеристика Украины исходит от росполитиков, которые, по моему скромному разумению, в отличие, скажем, от немецких, французских, английских, американских, меньше всего имеют на нее право. Ввиду того, что Россия также не соответствует упомянутой дефиниции. Чем по большому счету отличается Россия от Украины? Главное отличие, как мне представляется, в наличии у России бОльшего в сравнении с Украиной объема ликвидных на мировом экономрынке природных ресурсов, и непосредственно сопряженным с этим бОльшим финансовым благополучием. - Отсюда несмотря на беспредельное воровство "росэлит" удается поддерживать примерно вдвое, чем в Украине, более высокий уровень жизни россиян. В остальном же Украина и Россия за исключением ряда несущественных нюансов в своем состоянии, КАК ГОСУДАРСТВА фактически дублируют друг друга. - И здесь, и там формально наличествуют все необходимые институты и атрибуты государства, при том и в Украине, и в России государство одинаково не выполняют доброй части возложенных на него задач в экономике, сферах нацобороны, поддержания правопорядка (эащиты и обеспечения, хотя бы основополагающих прав и свобод человека и гражданина, организации справедливого правосудия), в создании эффективных систем образования, здравоохранения, транспортной и иной инфраструктуры, развитии науки и пр., пр. Или Вы станете утверждать, Борис, что росчиновники менее коррумпированы, чем их украинские коллеги? Как в России, так и в Украине институты государства находятся под контролем олигархических кланов - различие лишь в системе иерархической соподчиненности этих групп между собой, что никак не меняет сути дела. Вместе с тем, по ряду параметров Украина даже более, чем Россия обладает признаками государственности. Здесь есть пусть несбалансированные, разъедаемые коррупцией, но тем не менее, реальные политическая система ((к примеру, даже при янике, а тем более сейчас, после второго Майдана худо-бедно, в отличие от России, функционирует такой ее важный компонент как, избирательная система) и система органов госвласти ( тогда как в России и выборы, и госдума, и совфер, и правительство - чистые бутафории, так как все сколько-нибудь важные решения принимаются путиным и людьми из его ближайшего окружения), государство - вопреки своей природе не смогло (опять-таки даже при янике, а теперь уж и подавно) взять, как в России, под контроль частные СМИ. Таким образом, общий вывод, - если Украина не государство (недогосударство), то уж Россия, - тем более. А если еще точнее, то Украина пока не смогла стать государством, тогда как Россия была таковым до распада СССР (собственно СССР это и было государство Россия, т.к. реальная госвласть весь совпериод была сосредоточена в Москве, а союзные республики по существу выступали ее колониями завуалированными в суверенные государства путем создания в них формально самостоятельных органов респ. власти), но перестала им являться в периоды правления Ельцина-путина. ***** Почему же Украине не удалось стать "а не казаться" государством? Как мне видится, основные причмны следующие: Украина в ее границах на момент провозглашения независимости оказалась слишком разнородным в культурном, экономическом, ментальном плане образованием. Создание же государства объективно требует более гомогенного общества. Крым, зап. Украина, восток довольно сильно разнятся между собой. Само по себе это обстоятельство еще не предопределяло неминуемого краха проекта государство Украина (на территории бывшей УССР) при условии реализации комплекса мер интегративного характера + более бережного отношения политиков к таких раздражителям, как тема языка и т.п. Однако за 20 с лишним относительно спокойных лет они не были осуществлены. И даже наоборот. Сейчас уже, похоже, создание государства Украина будет сопровождаться отпадением территорий с наиболее враждебно настроенным по отношению к украинской государстверственности населением. ***** Далее, процесс государствообразования был несколько осложнен, как по мне, еще и определенной эгоцентричностью украинцев как этноса - у большинства украинцев, могу ошибаться, но мне так кажется, преобладают индивидуалистические, частноориентированные интересы. Доминанта своего над общественным, конечно, не является чем-то исключительным. Большинство людей устроены именно так. - "Своя рубашка ближе к телу" - не украинская поговорка. Но те же россияне в основной своей массе готовы идти на большие утраты и лишения ради реализации имперского проекта, чем, опять-таки в подавляющей своей массе, рядовые украинцы. Упомянутый фактор, пожалуй, не имеет решающего значения, но в совокупности с другими обстоятельствами таки дает о себе знать***** Не повезло Украине и с лидерами. Ни один из президентов Украины не был человеком, которым совмещал бы в себе одновременно качества государственного деятеля и способность подчинить свои интересы государственным. Вы можете сказать, что народ заслуживает лидеров, кот. выбирает. И так, и не так. История знает много случаев, когда в силу разного рода обстоятельств на главном посту в государстве оказывается личность вытягивающая общество из трясины застоя, неверия, дающая мощный толчок его развитию и модернизации. Чего далеко ходить. Вовсе не факт, что Российская империя сделала бы тот скачок в своем преобразовании, кот. наблюдался при Петре, окажись на его месте тогда менее волевая, хорезматичная и талантливая личность. Сможет ли стать таким лидером новый президент? Посмотрим? Хочется верить, что в Украине рано или поздно появится человек, который сочтет более приоритетным для себя не приумножить свое благосостояние, прибавив к своему уже имеющемуся ярду еще 2,3,5, а обладающий амбицией войти в историю принципиально в ином амплуа.***** Не особо благоприятствует Украине стать эффективным государством и внешнее окружение. Та же Россия, особенно, руками борова, используя его невежество и болезненные комплексы, а до того и при нем тесные экономические связи с Украиной, ее энергозависимость, делала, во всяком случае с момента прихода в кремль путина, все, чтобы она не стала таковым. Если в 2004 году мощный запрос укробщества на преобразования был спущен в унитаз ющом и его близким окружением, то в 2014 значительный заряд позитивной общественной активности был переключен на борьбу с российской агрессией, простимулированной паническим страхом путина перед угрозой повторения украинского сцеария уже на российской почве. Безусловно это не исчерпывающий перечень причин, есть и масса других моментов, которые так или иначе упоминались участниками форума ЗН.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Микита Дмитрів 16 июня, 21:42 Що треба зробити, щоб у солдата було все необхідне для виконання обов"язку? Що треба, щоб генерал армії, котрий здав кордон перестав бути генералом? Що треба, щоб у бойових умовах командири не віддавали накази по мобільних телефонах, з огляду на відсутність відповідних рацій? Відповідь: злодії повинні з браслетами замітати вулиці, косити траву, бездарів - розжалувати і викинути без звань і пенсій на вулицю, зрадників карати по всій строгості. Проте, в країні, побудованій на злодійстві і для злодіїв, для цього, поки що немає шансів. Якщо Порошенко не почне зачистку з верхів, жорстку і швидку нічого путнього у нього не вийде. Бал будуть правити такі як два палкани з служби тилу міноборони, котрі на всю країну розповідають, що броніками вони забезпечать вояків акурат під вересень. А питання це пивинне бути вирішене, ще три місяці тому. І за це відповідає Верховний Головнокомандуючий з першої години вступу на посаду. А пройшло з цього моменту вже вісім днів. На мою думку, вісім втрачених днів. Сьогодні вже йшла мова про якесь перемир"я на фоні того, що ніяк не вирішать вводити військовий стан чи ні.
    lesya 16 июня, 22:43
    В Києві за допомогою перемир"я , амністії та переговорів, вдалося не допустити багато жертв, та врешті решт зупинити насилля. Ситуація на Донбассі складніша, але там є живі люди, особливо кажу про Слов"янськ та ін.
    Відповісти Цитувати
  • ryzenkov 16 июня, 19:00 Особая благодарность от меня нашим доморощенным олигархам - патриотам. Г-н Коломойский! Я понимаю Ваше желание срубить бабок на таком огромном госзаказе - металлическая стенка по границе с Россией на 1800 км! Но за эти деньги, которые ВЫ ХОТИТЕ, можно купить столько беспилотников и более продвинутых систем контроля границы, что нам хватит ВЕСЬ кордон ЗАКРЫТЬ полностью. И это ГРАБИТЕЛЬСКОЕ предложение НА ПОЛНОМ серьезе обсуждают на всех центральных телеканалах! Вот уж воистину - кому война, а кому мать родная! Прекратите это бизнес на крови, если Вы считаете нас своими соплеменниками, потому-что это у НАС вы - евреи, а в Израиле - ВЫ РУССКИЕ...
    lesya 16 июня, 22:39
    Интересно Жванецкий сказал, что чиновник, всегда помни, что ты взяточник, когда тебе об этом напомнят - будет поздно, еврей, всегда помни, что ты еврей, когда тебе об этом напомнят - будет поздно...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 16 июня, 18:38 Еще больше у меня вопросов к "землякам" - давайте введем режим чрезвычайного положения не только в Донбассе, но и в ГОСУДАРСТВЕ. И вот, согласно законам военного времени, генералишку, торгующему провизией "на стороне" нужно поставить К СТЕНКЕ и один раз нажать на курок...Желательно чтобы рядом с этим уродом стояли все те, кто отвечает за то, что у наших солдат нет элементарных средств защиты, приборов ночного видения, инфракрасных приборов и т.д. Меня убивает то, что над Словянском летает беспилотник России "Орлан-10с", который координирует боевиков на наши цели, а в Украине летает АН-30, которого боевики сбивают с 8 членами экипажа на борту.... Меня убивает, что после хваленой "зачистки" Мариуполя на следующий день убивают 5 пограничников на (!) Газели, которая НЕ ЗАЩИЩАЕТ ОТ ПУЛЬ! Меня убивает, что взбесившиеся тетки в Мелитополе (!), т.е. в Запорожской области беспардонно не выпускают наших десантников из части на замену своим товарищам, этих теток нужно допрашивать С ПРИСТРАСТИЕМ в камере, до тех пор, пока НЕ ПРИЗНАЮТСЯ кто им ДАЛ ЭТО ЗАДАНИЕ, а если НЕ ПРИЗНАЮТСЯ - вывезти в зону АТО и использовать их, как живой щит от террористов...
    lesya 16 июня, 18:53
    Поймите, у нас так государство 23+ года работает. Ничего не делают, в плане государственном, а требуют. Берут не с тех, кто имеет, а имеют за счет тех, у кого нет или за счет кредитов и т.д. Надо менять, но... Результат- гибнут парни, гибнут люди. Потому что тот, кто имел честь и достоинство в армии и сопротивлялся "бизнес процессам" - ушли. Поймите, если не перестроить экономику, которая черная, всегда такое будет. Вот и надо напомнить Кличко о принципах, которые он хотел ввести в стране.
    Karatek 16 июня, 21:00
    и использовать их, как живой щит от террористов... //////// ryzenkov, Интересно, и кто после этого террорист?
    Відповісти Цитувати
  • ryzenkov 16 июня, 17:59 Сегодня Украина должна НЕ СТЕСНЯТЬСЯ перед Европой - если нас готовы поменять на выгоду для немецкой промышленности и "Мистрали" - то можно смело утверждать, что ТАКАЯ ЕВРОПА НАМ НЕ НУЖНА, потому-что на словах они "за демократические ценности", а на деле - за скидку на бензин из России... Мы должны дружить с теми, кто готов помогать нам не на словах, а на деле - и тут выбор начинает сужаться просто фантастически - Испания готова отдать один самолет и один эсминец, американца помогут разведанными и техсредствами для таможни, так и хочется сказать, чтобы еще и зубными щетками, т.е. всем тем, чем воевать НЕЛЬЗЯ... В то время как Путин не стесняется уже установки залпового огня применять... Господа, ВЫ ЧТО ЗВЕРИ? Нас убивают, а мы еще должны выдержать ВСЕ ЦИВИЛИЗОВАННЫЕ ПРОЦЕДУРЫ? НАСРАТЬ НА ПРОЦЕДУРЫ И НАСРАТЬ НА ЦИВИЛИЗОВАННОСТЬ - если есть возможность сохранить жизнь хотя-бы одного украинского солдата - украдите, перекупите оружие у контрабандистов, взорвите в России грязную ядерную бомбу, совершите диверсионную вылазку по тылам в России и пусть Путин потом САМ доказывает, что это НАШИ диверсанты, а не ЧЕЧЕНСКИЕ... Давайте отвечать РУССКИМ УРОДАМ ИХ ЖЕ МОНЕТОЙ, а то когда убивают наших десантников - у Чуркина, полпреда России в ООН, это даже не вызывает СОЖАЛЕНИЯ...
    Karatek 16 июня, 21:07
    взорвите в России грязную ядерную бомбу совершите диверсионную вылазку по тылам в России и пусть Путин потом САМ доказывает, что это НАШИ диверсанты, а не ЧЕЧЕНСКИЕ... Очень жаль, у вас есть доказательства применения тяжелого вооружения Россией? просто интересно, как Россия перебросила через границу танки, системы залпового огня? При постоянном мониторинге со стороны сша, да это просто подарок бы был для западной прессы за много месяцев, хоть одно свидетельство со стороны запада? Я не говорю про Россию, она априори виновата во всем
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kazapka 16 июня, 17:48 Солидарна с ryzenkov - на все 100%. Проблема, что нас мало и мы разрознены. Может начнем как-то организовываться под общепонятными проблемами, и начнем действовать, а не только писать на страницах ZN?
    lesya 16 июня, 18:32
    Надо партию создать, ищите единомышленников, свой е-мейл напишу, вот и начнем организовываться. Лиха беда - начало.
    lesya 16 июня, 19:18
    solaris 16 июня, 20:34
    Согласна, надо сплотиться и не молчать! А пока будет позиция типа: "что зря болтать, все равно бесполезно" , каждый будет думать о своей шкуре, то ничего не изменится. Один мой друг, большой патриот Украины, именно на такой позиции сейчас и это очень печально. Майдан скинул тирана, майдан продолжает бороться с олигархией и предателями, а это не так легко! Кровососы очень крепко сидят!
    Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.91
EUR 29.08